27 Вересня 2010

УЗАГАЛЬНЕННЯ нотаріальної практики щодо посвідчення спадкових договорів

УЗАГАЛЬНЕННЯ
нотаріальної практики
щодо посвідчення спадкових договорів
Спадкові договори посвідчуються нотаріусами на підставі глави 90 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) та відповідно до вимог глави 3 розділу 23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5.
Можливість укладання спадкових договорів передбачена ЦК України від 16 січня 2003 року. Таким чином, в Україні з’явився раніше невідомий вітчизняному законодавству інститут спадкових відносин. До того ж указаний договір має елементи договору відчуження, оскільки його укладення пов’язане з переходом права власності на майно, що є предметом спадкового договору, у разі смерті відчужувача до набувача. Згідно зі ст. 1302 ЦК України спадковим договором є договір, за яким одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Проте, як свідчить проведене узагальнення, більшість нотаріусів Харківської області неправильно визначають у проектах спадкових договорів їх предмет, зазначаючи, що відчужувач передає у власність визначене майно набувачеві. Адже в момент укладання спадкового договору передачі майна відчужувачем набувачеві не відбувається, оскільки виникнення права власності набувача за спадковим договором пов’язане не з передачею йому відповідного майна, а зі смертю відчужувача. Саме ця умова і відрізняє спадковий договір від будь-якого іншого договору відчуження. Тому слід звернути увагу нотаріусів, що зазначення предмета спадкового договору повинне відповідати визначенню, що міститься у ст. 1302 ЦК України.
ЦК України конкретно не визначає, яке майно може бути предметом спадкового договору. Таким чином, предметом спадкового договору може бути будь-яке майно, що належить відчужувачеві на праві власності, як нерухоме, так і рухоме, яке не виключене з цивільного обороту (ст. 178 ЦК України).
Якщо предметом спадкового договору є нерухоме майно або транспортні засоби, такий договір нотаріально посвідчується з додержанням вимог ч. 4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат», тобто за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін правочину. При посвідченні спадкового договору, предметом якого є нерухоме майно, перевіряється також відсутність заборони відчуження або арешту такого майна.
Неоднозначним є питання щодо можливості укладення спадкового договору, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, відчуження якої заборонено п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі — ЗК України). Незважаючи на те, що відносини по укладенню спадкового договору не є відчуженням у чистому вигляді, оскільки з укладанням спадкового договору не відбувається передачі права власності на майно відчужувача набувачеві, все ж таки ці правовідносини збігаються з ознаками спадкування, тому Методична рада на разі рекомендує нотаріусам утримуватися від нотаріального посвідчення таких договорів, оскільки судова практика з цього питання відсутня.
Оскільки згідно із п. 8.6.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження. При нотаріальному посвідченні спадкового договору нотаріус перевіряє відсутність податкової застави на майно відчужувача.
Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» нотаріус, при нотаріальному посвідченні спадкового договору, не є податковим агентом, тому у нотаріуса немає підстав вилучати Витяг з Реєстру правочинів у зв’язку зі здійсненням ним повноважень податкового агента при вчиненні такої нотаріальної дії, як це практикують окремі нотаріуси.
При нотаріальному посвідченні спадкових договорів, предметом яких є нерухоме майно, нотаріус вимагає подання сторонами договору правовстановлювального документа, що підтверджує право власності відчужувача на зазначене майно (п. 61 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Згідно з п. 28 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України на примірнику спадкового договору, що залишається у справах нотаріуса, про наявність оригіналів зазначених документів робиться відповідна відмітка. Як показало узагальнення, не всі нотаріуси додержуються вимог зазначеного пункту.
Крім правовстановлювального документа на житловий будинок та інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки) нотаріусу також подається Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно (п. 63 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України); при цьому нотаріус має упевнитися у відсутності самовільних перебудов, прибудов, перепланувань щодо об’єкта цього договору.
Якщо предметом спадкового договору є земельна ділянка, окрім правовстановлювального документа нотаріусу подається звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки (ст. 5 Закону України «Про оцінку земель») та Витяг з Державного реєстру земель про відсутність обмежень та обтяжень.
Сторонами спадкового договору зі сторони відчужувача можуть бути лише фізичні особи (в тому числі подружжя або один із подружжя). Закон не забороняє укладення спадкових договорів усіма співвласниками, якщо майно належить їм на праві спільної (часткової або сумісної) власності. У такому випадку зі сторони відчужувача виступатимуть декілька осіб.
Набувачем може виступати як фізична, так і юридична особа. На практиці постає питання щодо можливості зазначення серед набувачів декількох осіб. На це питання слід дати позитивну відповідь, оскільки законом не заборонено, щоб набувачами за договором виступали декілька осіб. У цьому випадку майно, що набувається за таким договором, стає спільною (сумісною або частковою) власністю набувачів, про що зазначається у тексті договору. Якщо договором не встановлене право спільної сумісної власності набувачів, вважається, що майно набуте у спільну часткову власність (ст. 355 ЦК України).
Закон не встановлює спеціальної вимоги до осіб відчужувача та набувача за спадковим договором. Таким чином, можна дійти висновку, що сторонами зазначеного договору можуть бути як особи з повною цивільною дієздатністю, так і особи, які обмежені у дієздатності. З особою відчужувача питання на практиці не постає. Якщо майно, що передається за спадковим договором, належить на праві власності недієздатній особі, то такий договір укладається опікуном із дозволу органу опіки та піклування. Що ж до особи набувача за спадковим договором, то тут можна зазначити про таке. На наш погляд, немає підстав для відмови у нотаріальному посвідченні спадкового договору, набувачем за яким виступає неповнолітня особа, оскільки неповнолітня дитина сама укладає такі договори за згодою батьків та з дозволу органу опіки та піклування. На неповнолітню дитину за її згодою може бути покладений обов’язок виконувати деякі немайнові розпорядження відчужувача (наприклад, купувати харчі та ліки відчужувачеві за його рахунок або відвідувати відчужувача тощо), що відповідають її віку. Щодо малолітньої дитини, то навряд чи така особа може бути набувачем за спадковим договором, оскільки малолітня дитина участі в укладанні цього договору не бере і на час його укладання ніхто не зможе дати відповіді, чи такий правочин укладається в інтересах дитини.
На практиці також постає питання: чи можливо укладати спадкові договори через договірного представника відчужувача або набувача, який діє по довіреності. З одного боку, закон не містить прямої вказівки на те, що такий правочин належить до правочинів, що мають особистий характер. З іншого боку, при укладанні таких договорів важливе значення має особистість набувача, а також обумовленість розпоряджень відчужувача за спадковим договором, у зв’язку з чим можна рекомендувати нотаріусам у разі посвідчення спадкових договорів через договірного представника обов’язково вимагати, щоб у довіреності, що надається представником нотаріусу для нотаріального посвідчення спадкового договору, були чітко зазначені умови договору, що укладається представником, для запобігання спорів, що можуть виникнути між сторонами в процесі виконання такого договору.
У разі, якщо відчужувачем за спадковим договором щодо спільного майна подружжя виступає один з подружжя, що є титульним власником майна, виникають проблеми практичної реалізації застосування вимог ч. 2 ст. 1306 ЦК України у зв’язку з відсутністю законодавчого механізму реалізації цього права.
Якщо предметом спадкового договору є майно, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, то такий договір укладається або за участю обох з подружжя, або за нотаріально посвідченою згодою другого з подружжя. При посвідченні зазначеної згоди вважаємо за необхідне роз’яснювати такому подружжю про можливість визначення його частки у спільному майні та укладання щодо цієї частки самостійного спадкового договору і правові наслідки невизначення такої частки у випадку смерті титульного відчужувача. Якщо спадковий договір укладається в інтересах сім’ї набувача та розпорядження відчужувача за спадковим договором мають майновий характер (наприклад, відремонтувати житловий будинок, сплачувати відчужувачеві грошові кошти тощо), то при укладенні такого договору необхідно витребувати і згоду дружини (чоловіка) набувача, якщо набувач перебуває у шлюбі (ст. 61 ст. 65 Сімейного кодексу України (далі — СК України). Якщо вказаний договір укладається не в інтересах сім’ї набувача та розпорядження відчужувача за спадковим договором не мають майнового характеру (наприклад, прибирання житла, купівля ліків та харчів за рахунок відчужувача, відвідування відчужувача, супроводження його до лікарні тощо), згоду другого з подружжя набувача вимагати не слід, але доцільним буде залишити у матеріалах нотаріальної справи заяви від іншого з подружжя набувача про те, що він усвідомлює, що розпорядження відчужувача за спадковим договором не мають майнового характеру та цей договір укладається не в інтересах сім’ї, у зв’язку з чим він (вона) не набуває прав та обов’язків за цим договором, для запобігання виникненню спорів між подружжям у майбутньому. Про зміст такої заяви доцільно зазначити в тексті спадкового договору. Проте деякі нотаріуси взагалі не перевіряють цих фактів.
У проектах спадкових договорів, наданих нотаріусами Харківської області, зустрічаються деякі некоректні зазначення щодо обов’язків набувача. Наприклад, набувач зобов’язується надати відчужувачеві право довічного проживання у будинку, що є предметом спадкового договору, хоча відчужувач до своєї смерті залишається власником майна, і у набувача не виникає права розпорядження цим майном за життя відчужувача. Також серед обов’язків набувача — «надати матеріальну допомогу на поховання відчужувача» без визначення особи, яка може таку допомогу отримати.
Оскільки спадковий договір, предметом якого є житло, укладається стосовно нерухомого майна, нотаріальне посвідчення таких договорів повинне відбуватися з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», згідно з якою «для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування». Тому для нотаріального посвідчення спадкового договору, предметом якого є житло, необхідно витребовувати довідку відповідного органу щодо осіб, які проживають у відчужуваній нерухомості. За даними узагальнення, не всі нотаріуси додержуються цієї вимоги при нотаріальному посвідченні спадкових договорів, предметом яких є житло.
У разі, якщо предметом спадкового договору є частка у праві спільної часткової власності на об’єкт, положення п. 54 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не застосовуються, оскільки співвласники не наділені переважним правом набуття майна за спадковим договором.
Оскільки згідно зі ст. 1307 ЦК України відчужавач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору, в тексті такого договору можуть бути зазначені відомості про таку особу, але ця умова не є підставою для зазначення виконавця однією із сторін спадкового договору.
Водночас, незважаючи на те, що цією нормою передбачено, що у разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини, процедури її виконання діючим законодавством не передбачено.
При нотаріальному посвідченні спадкового договору нотаріус, на виконання вимог ст. 1307 ЦК України, на майно, що є предметом спадкового договору, накладає заборону відчуження в порядку, передбаченому розділом 26 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Оригінал правовстановлювального документа на нерухоме майно, що є предметом спадкового договору, перевіряється нотаріусом при нотаріальному посвідченні такого договору та повертається відчужувачеві, оскільки у момент нотаріального посвідчення такого правочину не відбувається переходу права власності на зазначене майно. Після смерті відчужувача набувач повинен повернути нотаріусу первинний правовстановлювальний документ на нерухоме майно, що є предметом спадкового договору. Цей документ приєднується нотаріусом до примірника спадкового договору, що зберігається у його справах. На повернутому примірнику правовстановлювального документа нотаріус робить відмітку про перехід права власності до набувача у зв’язку зі смертю відчужувача. Залишати в матеріалах нотаріальної справи оригінал правовстановлювального документа під час нотаріального посвідчення спадкового договору у нотаріуса немає підстав. За бажанням, відчужувач може передати нотаріусу цей документ на зберігання в порядку вимог, передбачених главою 17 Закону України «Про нотаріат».
У разі відсутності у набувача оригіналу правовстановлювального документа, припинення спадкового договору та зняття заборони відчуження після смерті відчужувача, на наш погляд, можливе лише у судовому порядку. У разі, якщо відчужувач за життя втратив свій правовстановлювальний документ та одержав замість утраченого дублікат такого документа, вважаємо, що у нотаріуса немає підстав відмовляти у знятті заборони на відчуження майна, якщо набувачем нотаріусу буде поданий такий дублікат.
Про процедуру припинення спадкового договору після смерті віжчужувача та зняття заборони відчуження доцільно роз’яснити набувачеві. Вважаємо доцільним у текстах спадкових договорів зазначати як примітку, а не серед умов спадкового договору, про роз’яснення набувачеві подальших дій відносно оформлення правовстановлювального документа на зазначене у спадковому договорі майно.
У разі смерті відчужувача набувач має право звернутися до нотаріуса із заявою про припинення спадкового договору та зняття заборони відчуження. При цьому нотаріусу подається, як зазначалося вище, правовстановлювальний документ на нерухоме майно, що є предметом спадкового договору, та свідоцтво про смерть відчужувача.
У разі смерті набувача за спадковим договором або припинення юридичної особи — набувача, спадковий договір припиняється. У цьому випадку відчужувач має право звернутися до нотаріуса, надавши при цьому примірник спадкового договору та документ, що свідчить про факт смерті набувача (свідоцтво про смерть), або документ, що підтверджує факт ліквідації юридичної особи. Нотаріус на всіх примірниках спадкового договору робить запис про його припинення. У випадку, коли на стороні набувача виступало декілька осіб і одна з них померла, спадковий договір припиняється лише по відношенню до померлого набувача. У цьому випадку нотаріусом може бути посвідчений договір про внесення змін до спадкового договору, за яким буде змінено набувача.
Відомості про укладений спадковий договір вносяться до спадкового реєстру в порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр. Під час проведення узагальнення було виявлено, що не всі нотаріуси реєструють спадкові договори у Спадковому реєстрі; деякі нотаріуси реєструють спадкові договори у Державному реєстрі правочинів, хоча така реєстрація законом не передбачена.
За бажанням сторін, спадковий договір може бути розірваний на підставі ч. 1 ст. 651 ЦК України. Якщо домовленість сторін щодо розірвання спадкового договору відсутня, такий договір може бути розірваний судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень, або на вимогу набувача — у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.