СУДНО ЯК ПРЕДМЕТ ЦИВІЛЬНО¬ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Судно — це найдавніший винахід людства, перша згадка про який датується приблизно 80–60 століттям до нашої ери (зображення парусного судна знайдено в Нубійській пустелі). Широку популярність серед археологічних знахідок Месопотамії отримали глиняні моделі вітрильних і веслових суден, створені руками людини приблизно в 40 столітті до нашої ери. Тому не дивно, що термін «судно» зустрічається вже в найдавніших пам’ятках права. Так, ще в давньоіндійських Законах Ману містилися норми, що регулюють відносини, які виникають з найму судна. У відомому Збірнику законів Хаммурапі була норма про відповідальність морського перевізника за збереження вантажу, що перевозиться. Поняття судна було закріплене нормами давньогрецького та римського права, в яких уже в той час зустрічалися окремі правила, що стосуються безпеки мореплавства. В договорах Київської Русі з Візантією заро¬джуються норми надання допомоги потерпілим судам, охорони життя та майна мореплавців.
Навіть невеликий екскурс в історію такого поняття, як «судно», дозволяє говорити про те, що цей термін існує вже протягом багатьох століть.
У середні віки морські судна почали відносити до нерухомості, однак цей підхід не був визнаний Французьким морським статутом від 1681 р. З того часу законодавства різних країн вважають своїм обов’язком вказати, що морське судно є рухомим майном.
Судно — узагальнювальний морський термін, який застосовується до всіх видів плавучих засобів, включаючи неводовитісняючі (наприклад, на повітряній подушці, екранольоти тощо) і гідро¬літаки, які використовуються або можуть бути використані як засоби пересування по воді. За класифікацією Реєстру судноплавства України суднами вважаються самохідні або несамохідні плавучі споруди, що використовується в цілях судноплавства, в тому числі судна змішаного (ріка–море) плавання, пороми, вонботи, днопо¬глиблювальні й дноочисні снаряди, плавучі крани, населені підводні апарати і глибоководні водолазні комплекси, плавучі бурові установки тощо.
Насамперед, при проведенні цивільно-правових угод з таким об’єктом, як «судно», необхідно розібратися з таким питанням: судно є нерухомим майном чи рухомим. Звернемося до ст. 181 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України): «До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації».
Закон України «Про іпотеку» термін «нерухоме майно (нерухомість)» вживає у такому значенні: «нерухоме майно (нерухомість) — земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці і невід’ємно пов’язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об’єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом (прим. — Законом України «Про іпотеку»)».
Таким чином, законодавство України, як і законодавство більшості країн, відносить судно до рухомого майна, і тільки правила іпотеки розповсюджує на заставу судна.
Судна відносяться або до військових кораблів і суден, або до торгових суден.
Військові кораблі і військово-допоміжні судна є державними суднами, належать військово-морським силам однієї з держав і відповідають критеріям, передбаченим Конвенцією про відкрите море і Конвенцією ООН з морського права. Військові кораблі й судна мають суверенний імунітет держави прапора від іноземної юрисдикції, тобто на них не розповсюджується дія карних, цивільно-правових, адміністративних законів будь-якої держави, крім держави прапора, вони і їх екіпаж (команда) непідсудні жодній іноземній владі, вільні від примусових дій з боку іноземної влади. Держава прапора несе повну міжнародну відповідальність за будь-які збитки, нанесені прибережній країні внаслідок неправомірних дій військового корабля чи судна. При перебуванні в іноземному порту військовий корабель (судно) має низку пільг і привілеїв порівняно з торговими суднами — звільняється від усіх видів зборів, санітарного, митного оглядів тощо.
Торговим судном у міжнародно-правовому сенсі є будь-яке судно, що не є військовим. До торгових суден відносяться всі самохідні і несамо¬хідні плавзасоби, що використовуються для транспортування вантажів, пасажирів, багажу, пошти, рибного або іншого морського промислу, добування корисних копалин, рятування, буксирування, несення спеціальних служб (охорона промислів, санітарної і карантинної служби), наукових, навчальних і культурних цілей. Разом з тим, існує тенденція виділяти з невійськових суден державні судна, що використовуються для спеціальних цілей (так званих публічних цілей: судна рибоохорони, берегової охорони узбереж¬жя тощо), для яких встановлюється правовий режим, близький до статусу військових суден. Законодавство деяких держав відносить до торгових суден тільки судна, що використовуються для перевезення вантажів, пасажирів і багажу, встановивши для науково-дослідних суден, криго¬ламів та інших спеціальних суден особливий правовий режим.
КЛАСИФІКАЦІЯ СУДЕН
Залежно від призначення й технічних характеристик судна і кораблі діляться на класи, а в межах класів — на підкласи з урахуванням дальності плавання, тоннажу або спеціалізації. Судна класифікують за такими ознаками:
за призначенням
транспортні (пасажирські: морські лайнери, круїзні судна; вантажні: ролкери, балкери, танкери, універсали; вантажопасажирські),
промислові (рибодобувні і рибопереробні: сейнери, траулери, китобійні судна, дрифтери),
науково-дослідні (експедиційні, гідрографічні),
навчальні та спортивні,
спеціальні (лоцманські, плавучі маяки, водолазні, пожежні),
судноремонтні (плавмайстерні, плавучі крани, плавучі доки),
службові (криголами, буксири, штовхачі, роз’їзні),
рятувальні (бази, боти, понтони, буксири),
технічні (ґрунтовози, днопоглиблювачі);
за районом плавання
морські (дальнього, необмеженого, прибережного плавання, рейдові),
внутрішнього плавання (річкові, озерні),
змішаного плавання (ріка–море);
за типом головного двигуна (енергетичної установки)
теплоходи (двигун внутрішнього згоряння),
пароплави (парова машина),
турбоходи (парова турбіна),
газотурбоходи (газова турбіна),
дизель-електроходи (електричні установки, які отримують енергію від двигуна внутрішнього згоряння),
електроходи (електричні установки, які отримують енергію від турбіни),
атомоходи (атомна енергетична установка);
за способом руху
водовитісняючі,
підводні,
з динамічними принципами підтримки (глісери, на підводних крилах, на повітряній подушці);
за способом руху і типом рушія
самохідні: гребні, вітрильні та моторні судна (гвинтові, з крильчастим, водометним або роторним рушієм),
несамохідні судна (наприклад, баржі);
за матеріалом корпусу
сталеві, з легких сплавів, пластмасові, дерев’яні, залізобетонні, композитні тощо;
за архітектурно-конструктивним типом і кількістю гребних валів
одно- і двокорпусні, одно- і багатопалубні, з кормовим, середнім і проміжним розташуванням машинного відділення, одновальні, двовальні і т. д.
Діяльність, пов’язану з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей, регулює Кодекс торговельного мореплавства України (далі — КТМ).
Правила КТМ поширюються:
на морські судна — під час їх прямування як морськими шляхами, так і річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними договорами України не встановлено інше;
на судна внутрішнього плавання — під час їх прямування морськими шляхами, а також річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами під час здій¬снення перевезення із заходом в іноземний морський порт і у випадках, передбачених статтями 297 і 327 КТМ.
Правила КТМ, за винятком передбачених у ньому випадків, не поширюються на судна, що плавають під військово-морським прапором України.
До морських військових перевезень правила КТМ застосовуються в частині, не передбаченій спеціальним законодавством, що регулює ці перевезення.
КТМ поняття «торговельне судно» ви¬значає як самохідну чи несамохідну плавучу споруду, що використовується:
для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об’єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі;
для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо);
для наукових, навчальних і культурних цілей;
для спорту;
для інших цілей.
Риболовне судно в КТМ — це будь-яке торговельне судно, що використовується для рибного або іншого морського промислу.
Знаряддя промислу є невід’ємною частиною риболовного судна, у зв’язку з чим морські події, пов’язані з пошкодженням знарядь промислу риболовного судна іншими суднами, класифікуються як зіткнення суден у морі.
Ядерне судно — це судно, що обладнане ядерною енергетичною установкою.
Судна України можуть перебувати у всіх формах власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Ядерне судно має перебувати тільки в державній власності.
При укладанні будь-яких цивільно-правових угод із судном необхідно звернути увагу на ст. 21 КТМ «Ідентифікація судна»: «Судно повинно мати свою назву. Назву судну присвоює власник. Будь-якому судну, що має обладнання зв’язку, присвоюється позивний сигнал, а також, залежно від його технічної оснащеності, — ідентифікаційний номер суднової станції супутникового зв’язку і номер вибірного виклику суднової радіостанції. Порядок присвоєння судну назви, позивного сигналу, ідентифікаційного номера і номера вибірного виклику суднової станції супутникового зв’язку визначається центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту та центральним органом виконавчої влади в галузі зв’язку». На мій погляд, при укла¬данні будь-яких цивільно-правових угод щодо судна в тексті договору обов’язково повинні бути зазначені всі ознаки ідентифікації судна, вказані у ст. 21 КТМ:
назва судна;
позивний сигнал судна;
ідентифікаційний номер суднової станції супутникового зв’язку і номер вибірного виклику суднової радіостанції.
РЕЄСТРАЦІЯ СУДЕН
Державну реєстрацію суден в Україні здій¬снюють:
морських суден — капітани морських портів;
річкових суден та суден, що не підлягають нагляду класифікаційним товариством, — Укрморрічінспекція;
риболовних суден, що не підлягають нагляду класифікаційним товариством, — територіальний орган Держрибагентства з питань державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства.
Реєстрація торговельних суден здійснюється в морських портах, перелік яких визначається Мінінфраструктури.
Реєстрація риболовних суден, що підлягають нагляду класифікаційним товариством, здій¬снюється в будь-якому морському рибному порту.
Судно, зафрахтоване за договором бербоут-чартером, за заявою фрахтувальника може бути тимчасово, але не більше терміну дії договору, зареєстроване в Державному судновому реєстрі України або в Судновій книзі України, якщо на момент фрахтування воно не було внесено в судновий реєстр іншої держави та якщо таке судно внесено в судновий реєстр іншої держави, але запис, зроблений в судновому реєстрі цієї держави, зупинено, про що судновласник повинен подати відповідний сертифікат. У разі, коли в іншій державі дозволено внесення судна в декілька суднових реєстрів, від цієї вимоги можна відмовитися.
Порядок ведення Державного суднового реєст¬ру України і Суднової книги України встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1997 р. № 1069.
Судно може бути зареєстроване в Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі Украї¬ни тільки в одному морському порту України.
Реєстрація судна в Державному судновому реєстрі України засвідчується свідоцтвом про право плавання під Державним прапором України (судновий патент), а реєстрація в Судновій книзі України — судновим білетом.
За реєстрацію судна в Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України й будь-яких подальших змін раніше зроблених записів у них про зареєстроване судно стягується встановлений збір, порядок стягнення та розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
З моменту реєстрації судна в Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України всі раніше зроблені записи щодо цього судна в суднових реєстрах зарубіжних держав Україною не визнаються.
Таким же чином Україною не визнається внесення судна України у судновий реєстр іноземної держави, якщо судно не виключено у встановленому порядку з Державного суднового реєстру України або Суднової книги України.
Судно виключається з Державного суднового реєстру України або Суднової книги України в разі:
визнання судна непридатним для подальшої експлуатації й ремонту;
втрати судном права плавання під Державним прапором України;
загибелі судна або пропажі його безвісти.
Поняття «українське судно» або «судно Украї¬ни» означає національну належність судна, на яке поширюється юрисдикція України.
Національна належність судна визначається його державною реєстрацією в Україні і одержанням права плавання під Державним прапором України.
Право плавання під Державним прапором України має судно, яке є державною власністю або перебуває у власності фізичної особи — громадянина України, а також юридичної особи в Україні, заснованої виключно українськими власниками, або судно, яке знаходиться у цих осіб на умовах договору бербоут-чартеру.
Судно одержує право плавання під Державним прапором України з часу реєстрації його в Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України та одержання свідоцтва про право плавання під цим прапором.
Судно, придбане за кордоном, користується правом плавання під Державним прапором України з часу видачі консулом України тимчасового свідоцтва, в якому засвідчується одержання цього права. Тимчасове свідоцтво є дійсним до реєстрації судна в Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, але не більше одного року.
Якщо власник українського судна передає його за бербоут-чартером іноземній фізичній або юридичній особі, то це судно за згодою центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту (центрального органу виконавчої влади в галузі рибного господарства) може тимчасово втрачати право плавання під Дер¬жавним прапором України за умови, що:
законодавство цієї іноземної держави не забороняє зміну прапора;
власник судна згоден на тимчасове переведення судна під прапор іноземної держави;
заставодержателі зареєстрованих застав судна згодні на тимчасове переведення судна під прапор іноземної держави.
СУДНОВІ ДОКУМЕНТИ
Судно повинно мати такі основні суднові документи:
свідоцтво про право плавання під Дер¬жавним прапором України (судновий патент);
свідоцтво про право власності на судно;
класифікаційне свідоцтво;
обмірне свідоцтво (для суден, що підлягають технічному нагляду класифікаційного товариства);
свідоцтво про мінімальний склад екіпажу;
список осіб суднового екіпажу (суднова роль);
список пасажирів, що перебувають на судні;
судновий журнал;
машинний журнал (для суден з механічним двигуном);
санітарний журнал;
суднове санітарне свідоцтво;
пасажирське свідоцтво, якщо судно перевозить більше 12 пасажирів;
дозвіл на право користування судновою радіостанцією, журнал (щоденник радіослужби) та інші документи відповідно до Регламенту радіозв’язку;
свідоцтво про вантажну марку, якщо судно використовується для цілей, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 15 КТМ;
журнал реєстрації заходів щодо запобігання забрудненню моря.
Список осіб суднового екіпажу (суднова роль), список пасажирів, судновий радіо- і машинний журнали ведуться за формою і правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, а на риболовних суднах — центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства.
Санітарний журнал ведеться за формою і правилами, встановленими центральним орга¬ном виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.
Судна, зареєстровані в Судновій книзі Украї¬ни, замість свідоцтва про право власності на судно та класифікаційного свідоцтва повинні мати судновий білет.
Судно, що плаває за кордон, повинно також мати документи, передбачені міжнародними договорами України.
Судно, що несе спеціальну державну службу, а також спортивне судно можуть не мати обмірного свідоцтва. Однак місткість судна, що несе спеціальну державну службу, може бути визначена спрощеним способом з видачею відповідного посвідчення.
Судно, що плаває в портових або прибережних водах, може не мати машинного і санітарного журналів, якщо інше не встановлено правилами ведення цих журналів.
Риболовне судно довжиною 24 і більше метрів, крім перелічених документів, повинно мати міжнародне свідоцтво про безпеку риболовного судна. Це правило не застосовується до суден, що використовуються виключно для спорту і відпочинку, обробки риби та інших ресурсів моря, проведення досліджень і навчання, перевезення риби.
Свідоцтво про право плавання під Державним прапором України і свідоцтво про право власності на судно видаються капітаном порту, в якому судно зареєстроване в Державному судновому реєстрі України. Судновий білет видає орган, що зареєстрував судно в Судновій книзі України.
Свідоцтво про придатність до плавання, обмірне свідоцтво, пасажирське свідоцтво, свідоцтво про вантажну марку, свідоцтво про відповідність спеціальним вимогам для суден, що перевозять небезпечні вантажі, а також інші суднові документи, що передбачені міжнародними договорами України з питань безпеки мореплавства, видає класифікаційне товариство за дорученням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту.
З дозволу класифікаційного товариства окремі категорії суден можуть не мати обмірного свідоцтва або свідоцтва про вантажну марку.
Дозвіл на право користування судновою радіостанцією видається центральним органом виконавчої влади в галузі зв’язку.
Суднові документи повинні зберігатися на судні в оригіналах, за винятком свідоцтва про право власності на судно і суднового білета, що можуть бути в нотаріально засвідченій копії.
При оформленні цивільно-правових угод, предметом яких є судно, нотаріус може не вимагати подання всіх перелічених документів. На мій погляд, достатньо перевірити право власності на судно за свідоцтвом про право плавання під Державним прапором України (судновим патентом) та свідоцтвом про право власності на судно, а також, якщо в цих документах недостатньо даних для ідентифікації та деталізації опису судна, долучити копію класифікаційного свідоцтва або будь-якого іншого документа з перелічених вище.
Також хотілось би звернути увагу на те, що КТМ — спеціальний кодекс, який саме і регулює відносини, що виникають у сфері торговельного мореплавства. Згідно зі ст. 4 КТМ «до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України». Тобто при укладанні договорів, передбачених КТМ, треба звертати увагу саме на норми КТМ.
Кодексом торговельного мореплавства України передбачені такі види договорів:
договір морського агентування (морський агент виконує формальності та дії, пов’язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна в налагодженні контактів зі службами порту, місцевими органами державної виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов’язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажо¬власника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні);
договір морського перевезення вантажу (за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов’язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов’язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт));
договір морського перевезення пасажира (за договором морського перевезення пасажира перевізник зобов’язується перевезти пасажира і його каютний багаж у пункт призначення, а в разі здачі пасажиром багажу — також доставити багаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання багажу особі; пасажир повинен сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу — і плату за провезення багажу);
договір морського круїзу (за договором морського круїзу одна сторона — організатор круїзу зобов’язується здійснити колективну морську подорож (круїз) за певною програмою і надати учасникові круїзу всі пов’язані з цим послуги (морське перевезення, харчування, побутове та екскурсійне обслуговування тощо), а інша сторона — учасник круїзу зобов’язується сплатити за це встановлену плату);
договір чартеру (фрахтування), тайм-чартер, бербоут-чартер (за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер));
договір лізингу судна (за договором лізингу судна власник судна (лізингодавець) зобов’язується передати фрахтувальнику (лізингоодержувачу) судно без екіпажу для використання з метою торговельного мореплавства на визначений термін, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно);
договір морського буксирування (за договором морського буксирування власник одного судна зобов’язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи плавучий об’єкт на певну відстань або буксирувати його протягом певного часу чи для виконання маневру);
договір морського страхування (за договором морського страхування страховик зобов’язується за обумовлену плату (страхову премію) у разі настання передбачених у договорі небезпечностей або випадковостей, яких зазнає об’єкт страхування (страхового випадку), відшкодувати страхувальнику або іншій особі, на користь якої укладено договір, понесені збитки).
Всі вище перелічені договори укладаються в простій письмовій формі, і тільки один вид договору повинен бути нотаріально засвідчений, а саме договір морської іпотеки. Зупинимося на цьому договорі окремо. Поняття договору морської іпотеки визначено ст. 364 КТМ: «Будь-яке судно, зареєстроване у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, може бути закладено згідно з чинним законодавством судновласником (іпотечним заставодавцем) для забезпечення зобов’язання кредиторові (іпотечному заставодержателю). Іпотечним заставодержателем може бути будь-яка юридична або фізична особа України чи іноземної держави, якій відповідно до законодавства України судно може бути відчужено».
Договір про іпотеку повинен бути нотаріально засвідчений за місцем реєстрації судна в Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України.
У договорі про іпотеку зазначаються найменування, місцезнаходження сторін, суть вимоги, що забезпечується іпотекою, її розмір і термін виконання зобов’язання, оцінка і місцезнахо¬дження судна, а також будь-які інші умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.
Права і обов’язки сторін договору про іпотеку, а також порядок його оформлення визначаються законодавством держави іпотечного заставодержателя, якщо інше не встановлено угодою сторін. Іпотека не означає відчуження судна іпотечному заставодержателю, так само, як іпотечний заставодавець не може розглядатися як особа, що втратила право власності на закладене судно.
Іпотечний заставодавець морських суден зобов’язаний вести Книгу запису іпотек, форма і порядок ведення якої визначаються чинним законодавством. Іпотечний заставодавець несе відповідальність за своєчасність і достовірність занесення відомостей про іпотеку до Книги запису іпотек. Іпотечний заставодавець зобов’язаний відшкодувати потерпілим іпотечному заставодержателю або третій особі в повному обсязі збитки, заподіяні несвоєчасним внесенням записів до Книги запису іпотек, неповними або неточними записами, а також ухиленням від обов’язку надати Книгу запису іпотек для ознайомлення.
Якщо предметом іпотеки стає закладене судно, що вже служить заставним забезпеченням іншого зобов’язання, заставне право попереднього заставодержателя зберігає чинність.
Вимоги наступного заставодержателя задовольняються з вартості судна після відшкодування вимог попереднього заставодержателя.
Переважні права заставодержателів на відшкодування їх вимог реалізуються залежно від дати і години реєстрації застави у Книзі запису іпотек.
Іпотечний заставодавець зобов’язаний повідомляти кожному наступному іпотечному заставодержателю про всі існуючі іпотеки судна, а також про характер і розмір забезпечених цими іпотеками зобов’язань. Іпотечний заставник зобов’язаний відшкодувати збитки, що виникли в будь-кого з його іпотечних заставодержателів внаслідок невиконання цього обов’язку.
Іпотечний заставодержатель набуває право звернути стягнення на закладене судно, якщо до моменту настання терміну виконання зобов’я¬зання, забезпеченого іпотекою, воно не буде виконано, за винятком випадків, коли за законом або договором про іпотеку таке право виникне пізніше або може бути здійснене раніше.
За рахунок закладеного судна іпотечний заставодержатель має право відшкодувати свої вимоги в повному обсязі, включаючи відсотки, збитки, заподіяні простроченням виконання, а у випадках, передбачених законодавством або договором про іпотеку, — неустойку. Відшкодуванню підлягають також витрати іпотечного заставодержателя, пов’язані зі здійсненням забезпеченої іпотекою вимоги.
Звернення стягнення на закладене судно провадиться за рішенням суду, господарського суду або Морської арбітражної комісії, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.
Реалізація закладеного судна, на яке звертається стягнення, здійснюється відповідно до чинного законодавства України, якщо інше не передбачено договором про іпотеку.
Рішення суду, господарського суду, Морської арбітражної комісії про продаж арештованого судна або такого, що будується, публікується в одній із центральних газет протягом трьох днів підряд.
Публікація повинна містити:
найменування суду, що виніс рішення, дату його прийняття;
причини і підстави продажу;
спосіб, місце і час продажу;
інформацію про це судно або про судно, що будується;
звернення до кредиторів з пропозицією заявити про свої вимоги відносно цього судна або судна, що будується, протягом 60 днів з дня публікації;
інші істотні обставини.
На доповнення до публікації суд, господарський суд, Морська арбітражна комісія повинні принаймні за 30 днів до продажу судна або судна, що будується, надіслати рекомендованим листом сповіщення про час і місце продажу судна або судна, що будується, з повідомленням про вручення:
а) органу, що зареєстрував судно або право власності на судно, що будується;
б) всім зареєстрованим держателям іпотеки і морських вимог.
Особа, яка висунула вимогу про примусовий продаж судна або судна, що будується, повинна подати суду витяг з відповідного реєстру з додатком найменувань і адрес зареєстрованих держателів іпотек і морських вимог.
У разі примусового продажу судна або судна, що будується, всі іпотеки, за винятком тих, відповідальність за які взяв на себе за згодою іпотечних заставодержателів покупець судна або судна, що будується, а також всі морські застави та інші зобов’язання припиняють свою дію за умови, що:
а) на момент продажу судно або судно, що будується, знаходилося на території Украї¬ни;
б) продаж їх здійснювався відповідно до законодавчих актів України, статей 371 і 372 КТМ.
За умови дотримання цих вимог суд, господарський суд, Морська арбітражна комісія на прохання покупця видає йому сертифікат на підтвердження того, що судно або судно, що будується, продане, не обмежене ніякими іпотеками, за винятком тих, відповідальність за які за згодою іпотечних заставодержателів взяв на себе покупець.
У разі подання сертифіката, зазначеного в ч. 2 ст. 373 КТМ, орган, що здійснює реєстрацію суден або права власності на судна, що будуються, зобов’язаний вилучити відповідно з Державного суднового реєстру України, Суднової книги України та Книги запису іпотек всі зареєстровані на це судно або судно, що будується, іпотеки і морські вимоги, за винятком тих, відповідальність за якими взяв на себе покупець.
Якщо покупцем судна або судна, що будується, є юридична або фізична особа за чинним законодавством України, судно чи право власності на судно, що будується, повинні бути зареєстровані на ім’я такого покупця.
Якщо покупцем судна або судна, що будується, є іноземна юридична або фізична особа, орган, що здійснює реєстрацію судна або права власності на судно, що будується, зобов’язаний видати такому покупцеві сертифікат про вилучення судна з Державного суднового реєстру України, Суднової книги України або про право власності на судно, що будується, для реєстрації їх в іноземному реєстрі.
Витрати, зумовлені арештом або затриманням судна чи судна, що будується, і наступним їх продажем, враховуючи витрати на утримання судна з моменту його арешту чи затримання, репатріацію екіпажу судна і розподіл виручки від продажу, сплачуються з виручки від продажу в першу чергу.
Залишок виручки від продажу розподіляється в розмірі, необхідному для відшкодування відповідних вимог у порядку черговості, передбаченої ст. 358 КТМ.
Іпотечний заставодержатель на вимогу іпотечного заставодавця зобов’язаний видати йому належним чином засвідчені документи, що підтверджують повне або часткове виконання зобов’язання.
Якщо після реєстрації в Книзі запису іпотек заставного зобов’язання іпотечний заставодавець збанкрутував, то зобов’язання за зареєстрованою іпотекою вважається невиконаним.
У разі, коли у встановленому законом порядку відбувається поступка іпотечним заставодержателем забезпеченої іпотекою вимоги третій особі або переказ іпотечним заставником боргу, що виник із забезпеченого іпотекою зобов’язання, на іншу особу, іпотека зберігає чинність.
При отриманні належним чином засвідченого документа про поступку іпотечним заставодержателем вимоги або переказ іпотечним заставодавцем боргу в Книзі запису іпотек повинен бути зроблений відповідний запис із зазначенням імені особи, на користь якої переходять всі права іпотечного заставодержателя або обов’язки іпотечного заставодавця.
У разі, коли права іпотечного заставодержателя перейшли до іншої особи будь-яким законним способом, цей перехід прав повинен бути підтверджений належним чином засвідченою декларацією особи, на користь якої ці права пере¬ходять. Декларація містить опис і необхідний доказ правомірності переходу права власності і, можливо, осіб, на користь яких це право пере¬ходить.
На підставі цього документа у Книзі запису іпотек робиться запис імені особи, яка вступає в права іпотечного заставодержателя всього судна або його частини.
Так регулює договір про іпотеку саме Кодекс торговельного мореплавства України. При посвідченні договорів іпотеки суден не будемо забувати і про те, що застава морських суден, суден внутрішнього плавання регулюється також за правилами, визначеними Законом України «Про іпотеку».
Договір купівлі-продажу або дарування судна не передбачений КТМ, тому відповідно до ст. 4 КТМ при укладанні цих договорів слід керуватися нормами ЦК України. Ці види договорів також не потребують обов’язкового нотаріального посвідчення.
Договір найму (оренди). За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк — ст. 759 ЦК України. Ця норма перекликається зі ст. 203 КТМ: «За договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час». Але звернемо увагу на деякі особливості норм саме ЦК України. Статтею 798 ЦК України визначено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Відповідно до ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, при оформленні будь-яких цивільно-правових угод, предметом яких є судно, згідно з вимогами пп. 1.1 п. 1 «Доку¬менти, що подаються нотаріусу при вчиненні правочину про відчуження та заставу майна» глави 2 «Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна» розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України перевіряємо право власності на судно за Свідоцтвом про право власності на судно та Свідоцтвом про право плавання під Державним прапором України (судновим патентом). За потреби для більш детального опису судна витребуваємо також класифікаційне свідоцтво або будь-який інший документ з перелічених у ст. 35 КТМ. Пам’ятаємо, що судно — це особливий предмет правовідносин, і застава морських суден, суден внутрішнього плавання регулюється за правилами, визначеними Законом України «Про іпотеку», тобто можливими є накладення заборони відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та реєстрація обтяження в Державному реєстрі іпотек. Тому доцільно при оформленні цивільно-правових угод, предметом яких є судно, перевіряти відсутність заборони відчуження або арешту майна за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, відсутність обтяжень за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а також за даними Державного реєстру іпотек. При складанні договорів звертаємо увагу насамперед на відповідні норми Кодексу торговельного мореплавства України, а вже потім, якщо правовідносини не врегульовані КТМ, на норми ЦК України та інших законодавчих актів.
Судно — це складний предмет правовідносин. За деякими законодавчими актами це — само¬хідна чи несамохідна плавуча споруда, за деякими — транспортний засіб, а деякі розповсю¬джують на судна режим нерухомого майна. Тому і виникають певні складнощі при оформленні договорів з таким предметом. Але Україна, яка на відміну від деяких країн має чудовий вихід у море, все ж таки морська держава, тому розвиток правовідносин, пов’язаних із суднами, має велике значення, і нотаріуси займають не останнє місце в цьому розвитку.