02 Червня 2010

НОТАРІАЛЬНЕ ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРУ ВІДЧУЖЕННЯ АКЦІЙ: продаж, міна, дарування та спадкування (процедура, правовстановлюючі документи, обов’язкові умови, згода подружжя і т. і.)

Ірина ВИСІЦЬКА,
адвокат, адвокатська фірма «Єфімов та партнери»
НОТАРІАЛЬНЕ ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРУ ВІДЧУЖЕННЯ АКЦІЙ:
продаж, міна, дарування та спадкування (процедура, правовстановлюючі документи, обов’язкові умови, згода подружжя і т. і.)
Акція як цінний папір згідно із ч. 2 ст. 194 ЦК України та ч. 1 ст. 4 Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV (далі — Закон про цінні папери) є об’єктом права власності. Відповідно власник акцій (акціонер акціонерного товариства) на підставі ч. 1 ст. 319 ЦК України може на власний розсуд продати, обміняти, подарувати або заповісти третій особі належні йому акції. Водночас, оскільки акція є специфічним майном унаслідок поєднання в ній прав на акцію як річ (речові права) та права з акції (зобов’язальні права), чинне законодавство передбачає певні особливості при реалізації акціонером свого права власності на акції. Розглянемо ці особливості в розрізі нашої теми — нотаріального посвідчення договору відчуження акцій.
Нотаріальне посвідчення договору відчуження акцій: необхідність або примха?
За загальним правилом, ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997 р. № 710/ 97-ВР зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 710) угоди щодо цінних паперів не підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не передбачено законодавством чи угодою сторін. Водночас, аналіз чинного законодавства свідчить про необхідність нотаріального посвідчення таких договорів щодо відчуження акцій:
– договору дарування акцій на суму, що перевищує 850 грн. Підстава — ч. 5 ст. 719 ЦК України, згідно із якою договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Оскільки ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93 (далі — Декрет про систему валютного регулювання) до валютних цінностей відносить у тому числі і цінні папери, то ч. 5 ст. 719 ЦК України поширюється на вищевказаний договір дарування акцій;
– договору відчуження акцій, що є підставою внесення змін до статуту акціонерного товариства (далі — АТ), пов’язаних із зміною складу учасників АТ. Підстава — ч. 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі — Закон про держреєстрацію), відповідно до якої для державної реєстрації змін до установчих документів, пов’язаних із зміною складу учасників юридичної особи внаслідок переходу права власності на частку у статутному капіталі до іншої особи, державному реєстратору необхідно подати нотаріально посвідчений договір про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства.
Оскільки акції є пайовими цінними паперами, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (ч. 1 ст. 195 ЦК України, ч. 5 ст. 3 Закону про цінні папери), а посвідчені акціями права переходять до набувача одночасно з переходом права власності на акції (ч. 2 ст. 194 ЦК України, ч. 1 ст. 4 Закону про цінні папери), то для внесення змін до статуту АТ, які пов’язані із зміною складу акціонерів АТ, необхідно подати нотаріально посвідчений договір відчуження акцій.
Звертаємо увагу, що відчуження акцій зумовлює внесення змін до статутів не всіх АТ. Так, якщо в статуті АТ не закріплений конкретний перелік акціонерів, а міститься загальна вказівка на склад акціонерів (наприклад, що до складу акціонерів відноситься кожна юридична або фізична особа, яка має у власності акції АТ), то в разі зміни власника таких акцій вносити зміни до статуту АТ не потрібно, та, відповідно, немає необхідності нотаріально посвідчувати договір відчуження таких акцій.
У решті випадків договір відчуження акцій на підставі ч. 4 ст. 209 ЦК України може бути нотаріально посвідчений на вимогу фізичної або юридичної особи — сторони такого договору.
Процедура відчуження акцій у разі нотаріального посвідчення відповідного договору.
За приписами ч. 3 ст. 209 ЦК України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, установленим ст. 203 цього Кодексу. А тому, якщо договір відчуження акцій підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню або одна із сторін вимагає нотаріального посвідчення такого договору, нотаріусу необхідно встановити відповідність договору вказаним загальним вимогам та отримати від сторін ряд документів для їх підтвердження. В свою чергу, такі необхідні документи можуть з’явитись у сторін лише в результаті вчинення певних необхідних дій, які ми і проаналізуємо нижче.
Купівля-продаж
1) Установлення необхідності отримання від усіх інших акціонерів АТ та власне АТ документів про їх відмову від реалізації переважного права на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу.
Правова підстава отримання таких документів — ст. 7 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI (далі — Закон про АТ), згідно із якою отримання зазначених документів є необхідним лише за наявності одночасно двох обставин:
– об’єктом продажу є іменні акції закритого (приватного) АТ (оскільки акції відкритого (публічного) АТ згідно із ч. 1 ст. 7 Закону про АТ та ч. 1 ст. 25 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-XII (далі — Закон про госптовариства) обертаються вільно, внаслідок чого не потрібна згода інших акціонерів та товариства на відчуження таких акцій);
– у статуті закритого (приватного) АТ, акції якого відчужуються, закріплено переважне право інших акціонерів та власне АТ на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу. Нагадаємо, що з 30.04.2009 року не діє імперативна норма ст. 81 ГК України, яка передбачала вказане переважне право акціонерів ЗАТ на придбання акцій, відчужуваних іншим акціонером, в усіх випадках, тобто незалежно від закріплення такого права в статуті ЗАТ. Зі вказаної дати це питання регулює ч. 2 ст. 7 Закону про АТ, що передбачає можливість закріплення зазначеного переважного права в статуті приватного АТ.
Форма та зміст документів. Порядок реалізації акціонерами вказаного переважного права на купівлю акцій установлений у ст. 7 Закону про АТ, з аналізу якої випливає, що документами, які свідчать про відмову інших акціонерів АТ та власне АТ від такого переважного права, можуть бути:
а) письмові заяви від усіх акціонерів та власне АТ про відмову від використання переважного права на купівлю акцій. На підставі п. 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. № 283/8882 (далі — Інструкція про вчинення нотаріальних дій нотаріусами), такі заяви підписуються у присутності нотаріуса. При цьому не обов’язково, щоб заяви підписувались у присутності нотаріуса, який посвідчуватиме договір купівлі-продажу. Їх можна посвідчити у будь-якого нотаріуса.
Головне в цьому випадку отримати нотаріально посвідчені заяви від решти акціонерів закритого (приватного) АТ та власне АТ. Такі заяви можуть бути зроблені як у формі окремого документа від кожного акціонера, так і у формі рішення загальних зборів акціонерів про їх відмову від переважного права купівлі, на яких присутні всі акціонери (що підтверджується протоколами лічильної комісії, особистими підписами акціонерів у Реєстрі власників іменних цінних паперів при реєстрації, а також особистими підписами акціонерів на протоколі рішення загальних зборів). Очевидно, що в останньому випадку підписи на протоколі повинні бути нотаріально посвідчені;
б) письмове повідомлення власника акцій про намір продати акції із зазначенням ціни та інших умов продажу акцій, докази отримання такого повідомлення товариством (розписка уповноваженої особи АТ про отримання повідомлення або опис вкладення у цінний лист, квитанція поштового відділення про відправлення повідомлення та зворотне повідомленням про вручення), докази направлення АТ указаного повідомлення всім іншим акціонерам (аналогічні попереднім), довідка АТ про те, що жодний із акціонерів АТ не повідомив про використання переважного права на купівлю акцій, а власне АТ відмовляється від використання зазначеного права.
При цьому для визначення кількості та особистого складу акціонерів АТ сторонам необхідно подати діючу редакцію статуту АТ (якщо в ньому міститься така інформація) або Реєстр власників іменних цінних паперів станом на дату укладення договору купівлі-продажу.
Перелік документів, необхідних для подачі нотаріусу при здійсненні цього етапу, відобразимо в Таблиці 1.
2) Залучення торговця цінними паперами до участі в угоді.
Правова підстава — ч. 8 ст. 17 Закону про цінні папери, яка передбачає виключний перелік видів діяльності, які не вважаються професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, а відтак не потребують отримання ліцензії. Стосовно купівлі-продажу акцій згідно із указаною нормою не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами:
– розміщення емітентом власних цінних паперів;
– викуп емітентом власних цінних паперів;
– провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами.
Аналогічний перелік міститься і в Рішенні державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про визначення операцій, що не відносяться до торгівлі цінними паперами, як виду професійної діяльності» від 29.10.2002 р. № 321, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.11.2002 р. № 904/7192 (далі — Рішення № 321), єдина відмінність — в останньому названому випадку у Рішенні № 321 уживається термін «суб’єкт господарської діяльності». Таким чином, розширюється перелік осіб — сторін договору купівлі-продажу (обміну), оскільки відповідно до ч. 2 ст. 55 ГК України не лише юридичні особи, а й фізичні особи — підприємці є суб’єктами господарської діяльності.
В останньому абзаці п. 1 Рішення № 321 указано, що всі інші операції суб’єктів господарської діяльності, пов’язані з купівлею-продажем цінних паперів, уважаються професійною діяльністю на ринку цінних паперів та потребують отримання ліцензії на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів.
Стосовно фізичних осіб — не підприємців указані законодавчі приписи не говорять нічого, що дає підстави деяким фахівцям стверджувати, що фізична особа, яка не зареєстрована суб’єктом підприємницької діяльності, може здійснювати будь-які операції із цінними паперами від власного імені: купувати у кого завгодно, продавати кому завгодно та мінятися з ким завгодно.
Однак, якщо виходити із буквального тлумачення ч. 8 ст. 17 Закону про цінні папери та Рішення № 321, то всі інші не перелічені в них операції з купівлі-продажу цінних паперів (у тому числі й ті, які здійснюються між фізичними особами) є професійною діяльністю на ринку цінних паперів, а тому підлягають ліцензуванню. Відповідно проведення таких операцій необхідно здійснювати за посередництвом торговця цінними паперами.
На підтвердження цієї позиції можна навести абз. 4 п. 14 розділу VII Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 р. № 1000, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 22.01.2007 р. № 13316 (далі — Положення № 1000), згідно із яким унесення в систему реєстру записів про перехід прав власності за цінними паперами за наслідками цивільно-правових договорів здійснюється реєстроутримувачем на підставі, зокрема, оригіналу або нотаріально засвідченої копії цивільно-правового договору, укладеного за участю торговця, що підтверджує перехід права власності на цінні папери. Участь торговця не є обов’язковою за операціями: дарування та спадкування цінних паперів; операціями, пов’язаними з виконанням рішення суду; придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.
Тобто абз. 4 п. 14 розділу VII Положення № 1000 не визначає укладення договору купівлі-продажу акцій між фізичними особами, що не є підприємцями, в якості винятку із загального правила про необхідність участі торговця в договорах відчуження акцій.
А тому якщо договір купівлі-продажу акцій укладений між фізичними особами без участі торговця, то реєстроутримувач на підставі п. 12 розділу VII Положення № 1000 має право відмовити у внесенні змін до системи реєстру, без чого новий власник акцій відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 710 не матиме змоги реалізувати належні йому за акцією права.
Форма залучення торговця — укладення з ним договору комісії або доручення на купівлю (продаж) акцій. Вимоги до такого договору комісії встановлені гл. 69 ЦК України, а також розділами ІІІ та VI Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затвердженої Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.12.2006 р. № 1449, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23.01.2007 р. № 52/13319 (далі — Правила № 1449), вимоги до договору доручення — гл. 68 ЦК України, а також розділами ІІІ та VІI Правил № 1449.
3) Погодження всіх обов’язкових умов договору купівлі-продажу.
До вказаних обов’язкових умов згідно із параграфом 1 гл. 54 ЦК України та розділами ІІІ, XII Правил № 1449 належать:
а) реквізити ідентифікації договору та реквізити сторін;
б) предмет договору (із указівкою типу акцій — прості чи привілейовані, способу визначення власника акцій — іменні чи на пред’явника, форми існування — документарна чи бездокументарна, найменування емітента акцій, номінальної вартості акцій, міжнародного ідентифікаційного номера акцій, загальної кількості відчужуваних акцій);
в) сума договору;
г) умови і термін оплати акцій, які є предметом договору;
д) умови, порядок і строк здійснення переходу прав власності на акції, сторону, відповідальну за перереєстрацію прав власності на цінні папери;
е) права та обов’язки сторін;
є) відповідальність сторін і порядок розгляду спорів, а саме: обсяг відповідальності сторін, умови, за яких сторони звільняються від відповідальності, а також застереження щодо порядку вирішення спорів, що можуть виникнути між сторонами в процесі виконання договору;
ж) строк дії договору (у разі укладання строкового договору);
з) порядок зміни умов договору;
і) умови дострокового розірвання договору;
и) відомості про засоби зв’язку та зв’язку між сторонами договору, а також відомості про уповноважених осіб сторін, через яких сторони підтримують зв’язок, у разі, якщо такими особами не є особи, що підписали договір.
Окремо зупинимося на сумі договору (вартості відчужуваних акцій). Так, згідно із ч. 2 ст. 28 Закону про госптовариства акція може бути придбана на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку.
Можливість продажу акцій за ціною, що відрізняється від номіналу. Відповідно до ст. 190 ГК України та ст. 7 Закону України «Про цінні папери та ціноутворення» від 03.12.1990 р. № 507-XII (далі — Закон № 507) вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25.12.1996 р. № 1548 (далі — Постанова № 1548) визначає повний та вичерпний перелік товарів і послуг, ціни на які регулюються органами виконавчої влади і виконавчими органами міських рад. Указаний перелік не передбачає можливість обмеження мінімальної чи максимальної вартості акцій. Отже, чинне законодавство не містить обмежень для продажу акцій за ціною, нижчою або вищою за номінальну ціну.
Обов’язковість експертної оцінки вартості акцій. Відповідно до окремих положень Закону про АТ купівля-продаж акцій мають бути здійснені за ціною, не нижчою за їх ринкову вартість, у таких випадках:
– викупу АТ власних акцій (ст. 66 Закону про АТ);
– продажу АТ власних викуплених раніше акцій (статті 22, 66 Закону про АТ);
– придбання акцій товариства за наслідками придбання контрольного пакета акцій (ст. 65 Закону про АТ).
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про АТ ринкова вартість:
– акцій, які не перебувають в обігу на фондових біржах, визначається як вартість цінних паперів, установлена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність емісійних цінних паперів акціонерного товариства (насамперед, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III (далі — Закон № 2658);
– акцій, які перебувають в обігу на фондових біржах, визначається як вартість цінних паперів, установлена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.
В інших випадках проводити оцінку акцій (визначати їх ринкову вартість) не обов’язково.
4) Забезпечення наявності правовстановлюючих документів на акції.
Правовстановлюючі документи на акції залежать, насамперед, від форми існування акцій, яка до 29.10.2010 року може бути документарною чи бездокументарною. Зі вказаної дати набирають чинності зміни до ч. 5 ст. 6 Закону про цінні папери, а з 30.10.2010 року вступає в дію друге речення ч. 2 ст. 20 Закону про АТ, відповідно до яких акції акціонерних товариств можуть існувати виключно в бездокументарній формі.
Наразі відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону № 710 правовстановлюючим документом на акції документарної форми існування є сертифікат акції (акцій) — документ, який видається власнику акції (акцій) і містить визначені законодавством реквізити: вид цінного папера, найменування акціонерного товариства, серію і номер сертифіката, міжнародний ідентифікаційний номер цінного папера, тип і клас акцій, номінальну вартість акції, кількість акцій, що належить власникові за таким сертифікатом, ім’я (найменування) власника, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою емітента (уповноваженої особи).
Акції документарної форми існування залежно від способу визначення їх власника поділяються на іменні акції та акції на пред’явника.
При цьому хоча ч. 5 ст. 6 Закону про цінні папери і передбачає випуск лише іменних акцій, однак діючим законодавством не передбачено заборони обігу випущених раніше акцій на пред’явника. А це означає, що за наявності всіх необхідних документів та оригіналу сертифіката акцій на пред’явника власник таких акцій має право відчужити належні йому акції (в тому числі і шляхом нотаріального посвідчення відповідного договору).
Наявність у особи сертифіката акцій на пред’явника відповідно до ст. 197 ЦК України є достатнім та необхідним документом для засвідчення, по-перше, факту належності їй на праві власності таких акцій, та, по-друге, правомочності такої особи розпоряджатися належними їй акціями (в тому числі і відчужувати їх).
Акції на пред’явника існують виключно у документарній формі, а тому сертифікат акцій на пред’явника є єдиним можливим правовстановлюючим документом на такі акції.
У разі випуску акцій на пред’явника сертифікат акцій видається емітентом (АТ), у випадку випуску іменних акцій сертифікат акцій видає реєстратор іменних цінних паперів.
Отже, ані виписка з Реєстру власників іменних цінних паперів, ані будь-які довідки, листи і т. д. не є документами, які посвідчують право власності на акції, випущені у документарній формі. Таким документом відповідно до законодавства України є сертифікат акцій.
На цьому наголошується і в п. 2.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 р. № 04-5/14.
Водночас, згідно із ч. 1 ст. 5 Закону № 710 права, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Крім того, сертифікат іменних акцій є доказом права власності на такі акції за умови його дійсності.
Положенням № 1000 передбачено недійсність сертифіката цінних паперів, раніше оформленого на ім’я власника цінних паперів, якого за рішенням (вироком) суду позбавлено права власності на цінні папери. Сертифікат, не наданий реєстроутримувачу разом із документом, що підтверджує рішення (вирок) суду, вважається недійсним, про що реєстроутримувачем здійснюється відповідний запис у журналі обліку сертифікатів іменних цінних паперів та повідомляється особа, на ім’я якої він був оформлений, а також ДКЦПФР.
А тому з метою визначення можливості відчуження особою іменних акцій, а також дійсності сертифіката таких акцій, оформленого на ім’я особи — продавця акцій, нотаріусу слід додатково вимагати від продавця виписку з Реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку такої особи як власника іменних акцій на дату укладання договору відчуження акцій.
Правовстановлюючим документом на іменні акції бездокументарної форми існування або знерухомлених (тобто переведених з документарної форми у бездокументарну) є виписка з рахунку у цінних паперах, відкритого власником у зберігача. Таку виписку видає зберігач цінних паперів на дату укладення договору відчуження іменних акцій бездокументарної форми існування, а тому вона є достатнім та необхідним доказом наявності права власності продавця на такі акції та його можливості розпорядження ними.
Для наочності відобразимо правовстановлюючі документи для кожної групи акцій у Таблиці 2.
5) Установлення факту належності подружжю відчужуваних акцій на праві спільної сумісної власності.
У випадку, коли сторонами договору купівлі-продажу акцій виступатимуть фізичні особи, які перебувають у шлюбі, неминуче виникне питання щодо необхідності отримання згоди іншого з подружжя на купівлю (продаж) акцій та форми такої згоди.
Указане питання є дискусійним, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦК України право участі в АТ, що випливає з акції, є особистим немайновим правом власника акції і не може окремо передаватися іншій особі. Це дає підстави для закріплення в окремих судових рішеннях висновку про те, що акціонер як власник акції є носієм повного комплексу корпоративних прав та обов’язків. Ці права акціонера є неподільними, другий з подружжя не може втручатися у діяльність акціонера і контролювати його дії щодо участі в управлінні товариством як особистим правом, тому будь-яка згода другого з подружжя на розпорядження акціонером акціями чинним законодавством не передбачена (див., наприклад, ухвали Верховного Суду України від 26.09.2008 р. у справі № 6–13049св08 та від 02.10.2008 р. у справі № 6–13062св08).
Однак такий висновок суду не узгоджується із приписами діючого законодавства України та роз’ясненнями самого ж Верховного Суду України.
Зокрема, відповідно до ст. 61 СК України об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Майном у розумінні ч. 1 ст. 190 ЦК України як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки, при цьому згідно із ч. 1 ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.
У ст. 177 ЦК України прямо зазначено, що об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, отже, акція як цінний папір є річчю, а відповідно і майном.
Таким чином, якщо акції набуті подружжям за час шлюбу, вони згідно із ст. 60 СК України належать подружжю на праві спільної сумісної власності, а тому і розпоряджатися ними необхідно за згодою обох із подружжя.
Такий самий висновок міститься і в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11: «акції можуть бути об’єктом права спільної сумісної власності і предметом поділу між подружжям, якщо вони були придбані за їх спільні кошти».
Форма надання згоди. Відповідно до частин 2–3 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового . Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
А тому при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу акцій нотаріус, найімовірніше, вимагатиме нотаріально засвідченої згоди другого з подружжя на купівлю (продаж) акцій.
Зазначимо, що ця позиція деяких нотаріусів не безспірна, оскільки нотаріальна згода необхідна лише стосовно договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, тобто підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню (такі випадки наведені вище). Про це зазначає і Верховний Суд України в ухвалі від 21.01.2009 р. у справі № 6–25765св07: «Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду, який вважав порушеними права позивачки, і відмовляючи в позові, правильно зазначив, що для укладення договору купівлі-продажу акцій було достатньо простої письмової форми, оскільки вказаний договір не потребував обов’язкового нотаріального посвідчення та письмової згоди одного з подружжя, що договір купівлі-продажу акцій відповідає вимогам ст. 215 ЦК України, ч. 2 ст. 65 СК України та ст. 5 Закону України № 710».
6) Сплата держмита при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу акцій.
Згідно з пп. «д» п. 3 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 р. № 7–93 (далі — Декрет про держмито) за нотаріальне посвідчення договорів, що підлягають оцінці, у тому числі за посвідчення договорів з купівлі-продажу акцій сплачується державне мито у розмірі 1 % від суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Міна
Згідно зі ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а тому в разі нотаріального посвідчення договору міни акцій особам необхідно вчинити всі перелічені вище дії з отриманням вищевказаних документів.
Дарування
Передача акцій у власність іншій особі за договором дарування здійснюється на безоплатній основі (ч. 1 ст. 717 ЦК України), а тому власник акцій не зобов’язаний отримувати від усіх інших акціонерів АТ та власне АТ документів про їх відмову від реалізації переважного права на придбання акцій цього товариства, оскільки ст. 7 Закону про АТ передбачає існування такого переважного права лише у випадку продажу акцій.
Зауважимо, що ДКЦПФР має протилежну точку зору з цього питання. У листі від 05.08.2009 р. № 11/03/12844 вона зазначила, що згідно із ч. 7 ст. 7 Закону про АТ зазначене в ній переважне право акціонерів приватного товариства не поширюється на випадки переходу права власності на цінні папери цього товариства в результаті їх спадкування чи правонаступництва. Тобто, робить далі висновок ДКЦПФР, перелік випадків, на які не поширюється таке переважне право, є вичерпним. А оскільки дарування та міна не відносяться до таких випадків, то на них поширюється переважне право акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу.
Одразу ж обумовимо, що стосовно міни у автора цієї статті жодних заперечень немає, зважаючи на існування вищенаведеної ст. 719 ЦК України, а також ч. 2 ст. 715 ЦК України, відповідно до якої кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Тобто в договорі міни присутня основна та визначальна ознака договору купівлі-продажу — оплатність договору.
Стосовно договору дарування ст. 7 Закону про АТ передбачає переважне право на придбання акцій лише у разі продажу акцій. Відповідно, якщо продажу не буде, то і переважного права на придбання акцій теж не виникає. Оскільки договір дарування є безоплатним (тобто у нього немає основної та визначальної ознаки договору купівлі-продажу — оплатності), то в разі його укладання продажу акцій не відбувається, а тому акціонери та власне АТ не мають права на переважне придбання акцій за таким договором.
Крім того, в разі нотаріального посвідчення договору дарування акцій до участі в угоді немає необхідності залучати торговця цінними паперами, оскільки це прямо передбачено в ч. 9 ст. 17 Закону про цінні папери та Рішенні № 321.
До того ж в аналізованому випадку відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 57 СК України не потрібна згода подружжя обдаровуваного на укладення договору дарування.
Усі інші перелічені вище дії при нотаріальному посвідченні договору дарування підлягають учиненню.
Спадкування
При спадкуванні особам необхідно вчинити всі перелічені вище дії з отриманням вищевказаних документів, окрім:
– отримання від усіх інших акціонерів АТ та власне АТ документів про їх відмову від реалізації переважного права на придбання акцій цього товариства, оскільки в ч. 7 ст. 7 Закону про АТ визначено, що зазначене у вказаній статті переважне право не поширюється на випадки переходу права власності на цінні папери цього товариства в результаті їх спадкування;
– залучення торговця цінними паперами до участі в угоді (відсутність такої необхідності встановлена ч. 9 ст. 17 Закону про цінні папери та Рішенням № 321);
– необхідності отримання згоди подружжя спадкодавця на укладання останнім заповіту про передачу своєї частки у праві спільної сумісної власності (в тому числі і щодо акцій) — ч. 2 ст. 67 СК України.