ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО ТА ЇХ ОБТЯЖЕНЬ В РОБОТІ НОТАРІУСА — КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ
Ще 1 липня 2004 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», який визначав правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, а також обмежень цих прав. Однак система державної реєстрації прав, передбачена цим Законом, не була створена.
Через це виникла необхідність регулювання відносин, пов’язаних з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, на якісно новому рівні. І от 11 лютого 2010 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», яким попередній закон викладено в новій редакції та внесено зміни до деяких законодавчих актів, що регулюють відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно. Пізніше в цей закон вносилися зміни Законами України від 4 липня 2012 року № 5037-VI та від 6 вересня 2012 року № 5206-VI, а з 1 січня 2013 року до закону внесені зміни згідно із Законами України від 7 липня 2011 року № 3613-VI та від 16 жовтня 2012 року № 5461-VI.
Законодавець надав нові повноваження нотаріусам у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та визначив нотаріуса як спеціального суб’єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон) передбачає створення єдиної державної інформаційної системи, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об’єкти та суб’єктів цих прав (Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) і визначає нові підходи до державного регулювання цивільних правовідносин у цій сфері як щодо процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, так і до системи органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно з початку 2013 року в Україні здійснюється за принципом «єдиного вікна», який полягає в тому, що в одному органі реєструються всі права та обтяження на нерухоме майно як на земельні ділянки, так і на об’єкти, розташовані на них.
Новий підхід щодо побудови системи органів державної реєстрації є виваженим та ґрунтується на тому, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень — це офіційне визнання й підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі — Державний реєстр прав).
Законом (ст. 3) встановлюється, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації в Державному реєстрі прав. У свою чергу, датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата й час реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Установлено й гарантії захисту для тих суб’єктів речових прав, які набули своїх прав до набрання чинності цим Законом (до 1 січня 2013 року). Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними в разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, за умови, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Закон розширив перелік речових прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації. Згідно зі ст. 4 Закону обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, яке належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:
1) право власності на нерухоме майно;
2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;
3) інші речові права відповідно до закону;
4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
При цьому речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3, є похідними й реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.
Законом, а також Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (зі змінами) (далі — Порядок), встановлено такий порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Орган державної реєстрації прав проводить:
• державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна;
• державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна;
• облік безхазяйного нерухомого майна.
Нотаріус проводить державну реєстрацію прав:
• реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчиняється така дія);
• у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчинено таку дію).
У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.
У разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об’єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об’єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Державна реєстрація права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Державна реєстрація права власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, в яких вони розташовані.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
За загальним правилом державна реєстрація прав, надання відмови в ній проводяться у строк, що не перевищує 14 робочих днів із моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (далі — заява про державну реєстрацію).
Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії, надання відмови в ній проводяться одночасно з вчиненням такої дії.
Державна реєстрація іпотеки, обтяжень речових прав на нерухоме майно, надання відмови в ній проводяться в день прийняття заяви про державну реєстрацію.
Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, надання відмови в такому обліку здійснюється в день прийняття заяви про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію. Форма та вимоги до заповнення відповідних документів Державного реєстру прав встановлені наказом Міністерства юстиції України «Про впорядкування відносин, пов’язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 17.04.2012 № 595/5 (зі змінами, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1841/5).
Заява про державну реєстрацію подається щодо кожного об’єкта нерухомого майна окремо.
У разі коли виникнення, перехід або припинення права власності на житловий будинок, будівлю або споруду відбувається одночасно з виникненням, переходом або припиненням у відповідної заінтересованої особи речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію щодо таких об’єктів.
Орган державної реєстрації прав, нотаріус приймає заяви про державну реєстрацію в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації в базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу їх реєстрації.
Моментом прийняття заяви про державну реєстрацію вважається дата та час її реєстрації в базі даних про реєстрацію заяв і запитів.
Орган державної реєстрації прав, нотаріус видає заявникові картку прийому заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, форму та вимоги до оформлення якої встановлено наказом Міністерства юстиції України від 17.04.2012 № 595/5.
Заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред’являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу.
Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє.
Документом, що посвідчує особу, яка не досягла 16-річного віку, є свідоцтво про народження.
Документом, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування, є службове посвідчення.
У разі подання заяви уповноваженою особою така особа пред’являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що підтверджує її особу, також документ, що підтверджує її повноваження.
Згідно з Порядком, у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі), сторона (сторони) правочину, відповідно до якого виникло право власності та інше речове право.
Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.
Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені Порядком.
Згідно з п. 27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є:
1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;
2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;
5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до Порядку;
6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності Порядком;
8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;
10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;
13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;
14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації;
15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна з державної в комунальну власність чи з комунальної в державну власність, або з приватної в державну чи комунальну власність;
16) iнші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені в п. 27 Порядку, подає копію документа, що посвідчує його особу, та копію реєстраційного номера облікової картки платника податків, крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України.
У разі подання заяви про державну реєстрацію уповноваженою особою така особа пред’являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що посвідчує її особу, також документ, що підтверджує її повноваження (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування). У разі подання заяви про державну реєстрацію уповноваженою особою, яка діє від імені фізичної особи, така особа також подає копію документа, що посвідчує особу, яку вона представляє, та копію реєстраційного номера облікової картки платника податку такої фізичної особи, крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України.
Для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об’єкт нерухомого майна заявник, крім вищезазначених документів, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об’єкт.
Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі договору, відповідно до якого право власності або інше речове право на нерухоме майно набувається у зв’язку з настанням або ненастанням певної події, заявник, крім того, додатково подає документ, що підтверджує факт настання або ненастання такої події.
Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник додатково подає документ, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем або органом державної податкової служби на відчуження або інше визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі.
Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку заявник також подає витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі коли в правовстановлювальних документах відсутні відомості про кадастровий номер земельної ділянки).
Для проведення державної реєстрації припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з його знищенням заявник, крім документів, що встановлюють особу заявника, у необхідних випадках — підтверджують його повноваження, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна та підтверджує факт його знищення. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, заявник не подає.
За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію й документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.
Наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2011 № 3601/5 (зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1841/5) затверджено форми рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимоги до їх оформлення.
На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об’єкта нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, державний реєстратор відкриває розділ у Державному реєстрі прав, реєстраційну справу та присвоює реєстраційний номер такому об’єкту.
Державний реєстратор оформлює рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в одному примірнику.
Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до Державного реєстру прав.
Під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, заявленого вперше, щодо якого у спеціальному розділі Державного реєстру прав містяться записи про речові права, обтяження таких прав, державний реєстратор переносить відповідні записи до розділу Державного реєстру прав, відкритого на такий об’єкт нерухомого майна.
Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день перенесення записів зі спеціального розділу Державного реєстру прав надсилає повідомлення про перенесення записів органові державної реєстрації прав, нотаріусові, яким проведено відповідну державну реєстрацію прав у спеціальному розділі.
Як вже відмічалось раніше, датою та часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата та час реєстрації заяви про державну реєстрацію в базі даних про реєстрацію заяв і запитів.
Після внесення записів до Державного реєстру прав державний реєстратор формує витяг з Державного реєстру прав та оформлює його в двох примірниках, один з яких державний реєстратор долучає до реєстраційної справи. У разі проведення державної реєстрації іпотеки, обтяжень речових прав на нерухоме майно державний реєстратор оформлює витяг із Державного реєстру прав у трьох примірниках.
У разі прийняття нотаріусом рішення про державну реєстрацію заяву про державну реєстрацію, копії поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, документ про сплату державного мита, а також інші документи, що видані, оформлені або отримані ним під час проведення державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття такого рішення передає органові державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна для долучення їх до реєстраційної справи за процедурою, встановленою у Порядку передачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 20.01.2012 № 111/5 (зі змінами згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1841/5).
Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об’єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов’язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону;
51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ч. 9 ст. 15 Закону, якою встановлюється, що державна реєстрація обтяжень прав на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у Державному реєстрі прав, іпотеки майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва проводиться у спеціальному розділі Державного реєстру прав, і при державній реєстрації права власності на таке майно записи про обтяження переносяться до відповідної частини відкритого розділу Державного реєстру прав;
53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;
54) після завершення п’ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;
55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;
6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Зазначена в п. 2 підстава не стосується випадків, коли державним реєстратором прав на нерухоме майно є нотаріус під час вчинення ним нотаріальної дії як спеціальний суб’єкт, на якого Законом покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Як уже зазначалося раніше, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 52–56 ч. 1 ст. 24 Закону, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону, не може здійснюватися в разі, якщо об’єкт нерухомого майна розміщений у межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, одним з таких органів на вибір заявника, а також у разі проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно.
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону, не може здійснюватися в разі наявності помилки в Державному земельному кадастрі, яка виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної в Державному реєстрі земель, її дійсній площі внаслідок зміни методів підрахунку (округлення); присвоєння кільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів).
Також слід зазначити, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених Законом, заборонена.
Під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно.
Державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про:
1) державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно;
2) обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек;
3) обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна;
4) обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
У разі наявності записів про обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та/або Державному реєстрі обтяжень рухомого майна державний реєстратор переносить відповідні записи до розділу Державного реєстру прав, відкритого на об’єкт нерухомого майна.
За проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень справляється державне мито в таких розмірах:
за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119 гривень)
за державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно, обтяження права на нерухоме майно 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян (51 гривня)
У разі відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень державне мито не повертається.
Від сплати державного мита звільняються такі категорії громадян: громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, віднесені до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, — які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення — не менше трьох років; громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років; інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; інваліди I та II груп.
Від сплати державного мита звільняються органи державної влади (посадові особи) — за державну реєстрацію обтяження права на нерухоме майно; органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування — за державну реєстрацію права власності держави, територіальної громади на земельні ділянки, яке виникло відповідно до закону.
Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно» від 04.07.2012 № 5037-VI фізичні та юридичні особи звільняються від сплати державного мита під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані до проведення державної реєстрації прав у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За внесення змін до записів Державного реєстру прав, у тому числі виправлення технічної помилки, допущеної не з вини державного реєстратора, та надання інформації з Державного реєстру прав справляється плата, порядок використання й розмір якої встановлюються постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року № 1204.
Згідно з цією постановою розмір плати за:
• внесення змін до записів Державного реєстру прав, у тому числі виправлення технічної помилки, що допущена не з вини державного реєстратора прав на нерухоме майно, становить 51 гривню;
• надання інформації з Державного реєстру прав у формі витягу — 120 гривень.
Згідно з порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року № 1156) інформація з Державного реєстру прав надається державним реєстратором прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.
Отже, підбиваючи підсумки, хотілося б зазначити, що, починаючи з 1 січня 2013 року нова система державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вже запрацювала, і в одному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються всі речові права, обтяження цих прав як на земельні ділянки, так і на об’єкти, що розташовані на них.
