06 Травня 2008

АНАЛІТИЧНА ДОВІДКА щодо таємниці вчинюваних нотаріальних дій

Олексій ЗАЙЦЕВ,
кандидат юридичних наук, директор Центру аналітичних досліджень
з питань права та безпеки «ЮКОН», м. Харків,

Володимир МАРЧЕНКО,
член правління,
Голова секції нотаріусів Асоціації правників України

ЩОДО ТАЄМНИЦІ ВЧИНЮВАНИХ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ
АЛЕКСЕЙ ЗАЙЦЕВ, ВЛАДИМИР МАРЧЕНКО
О ТАЙНЕ СОВЕРШАЕМЫХ НОТАРИАЛЬНЫХ ДЕЙСТВИЙ

Розглянуто питання додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій нотаріусами і посадовими особами, на яких покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, і вчиняти інші нотаріальні дії, та особами, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків. Проаналізовано нормативно-правові акти, котрі регламентують діяльність нотаріату, в аспекті обов’язку додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій. Звернуто увагу на наслідки недодержання вимог ст. 8 Закону України «Про нотаріат».
Ключові слова: обов’язок, таємниця вчинюваних нотаріальних дій, відшкодування збитку.
Рассмотрен вопрос соблюдения тайны совершаемых нотариальных действий нотариусами и должностными лицами, на которых возложена обязанность удостоверять права, а также факты, имеющие юридическое значение, и совершать другие нотариальные действия, и лицами, которым о совершенных нотариальных действиях стало известно в связи с исполнением ими служебных обязанностей. Проанализированы нормативно-правовые акты, регламентирующие деятельность нотариата, в аспекте обязанности соблюдать тайну нотариальных действий. Обращено внимание на последствия несоблюдения требований ст. 8 Закона Украины «О нотариате».
Ключевые слова: обязанность, тайна совершаемых нотариальных действий, возмещение убытков.
Державні та приватні нотаріуси, посадові особи, на яких покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України «Про нотаріат» [11], із метою надання їм юридичної вірогідності, вчиняють досить широкий і різноманітний перелік дій.
Основний зміст нотаріальної діяльності полягає в посвідченні будь-яких правочинів і документів, яким сторони повинні (або бажають) надати характер достовірності, тобто офіційної сили. У процесі здійснення цих функцій реалізуються обов’язки нотаріуса консультувати сторони про можливі наслідки зобов’язань, які вони покладають на себе в межах угоди, що укладається. Нотаріус має також допомагати контрагентам викладати свої наміри у встановленій законом формі та досягати згоди в разі виникнення будь-яких протиріч [4, с. 40].
Нотаріус, виконуючи свої професійні обов’язки, має право вимагати надання йому всіх необхідних документів, особистої присутності зацікавлених осіб, їх представників у нотаріальній конторі для надання усних або письмових пояснень. Тобто нотаріусам часто стає відома різного роду інформація про конкретну особу, у тому числі й особистого характеру.
Аналіз Закону України «Про нотаріат» дозволяє дійти висновків, що він орієнтований на латинську модель нотаріату [1]. Згідно з Базовими принципами системи Латинського нотаріату (затверджені 18 січня 1986 року Бюро при Комісії з міжнародного співробітництва Міжнародного Союзу Латинського нотаріату та Постійною Радою в Гаазі 13, 14 и 15 березня 1986 р. [16]), які являють собою додаток до Статуту Міжнародного Союзу Латинського нотаріату та є зводом найголовніших принципів в основі системи Латинського нотаріату, нотаріус може, не порушуючи зобов’язання зберігати професійну таємницю, передавати інформацію про зміст документа особам, які, на його думку, мають на це законне право (ст. 7).
Подібні вимоги містить і Закон України «Про нотаріат», зобов’язуючи нотаріусів та інших посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, додержувати таємниці цих дій. Цю вимогу містять і п. п. 7, 8 Розділу 1 «Загальні положення» «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 3 березня 1994 р. [6].
Законодавством України не встановлено перелік відомостей, що становлять таємницю вчинюваних нотаріальних дій. Однак деякі автори намагаються скласти його та відносять такі відомості: а) про саму людину, що звернулася до нотаріуса; б) про вид послуг, що надаються; в) про зміст документів (наприклад, при посвідченні дійсності підпису на документах, посвідченні вірності копій документів і виписок із них, посвідченні правильності перекладу документів з однієї мови на іншу тощо); г) про третіх осіб, згаданих при зверненні до нотаріуса (наприклад, посвідчення заповіту, прийому на депозит грошової суми, цінних паперів та ін.) [14, с. 94].
Якщо звернутися до положень Закону України «Про нотаріат» щодо регламентації таємниці вчинюваних нотаріальних дій, то увагу привертають, перш за все, положення ст. 5 та ст. 8 Закону.
Зокрема у ст. 5 Закону йдеться про обов’язок нотаріуса зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв’язку зі вчиненням нотаріальних дій.
По суті про цю ж вимогу йдеться в ст. 8 «Додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій». Закон повторно наголошує на обов’язок нотаріусів та інших посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, додержувати таємниці цих дій. Обов’язок додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків.
Звертається увага на те, що довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються тільки громадянам та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.
Один із основних принципів збереження таємниці вчинюваних нотаріальних дій містить ч. 5 ст. 8 вказаного Закону. Йдеться про те, що довідки про заповіти видаються тільки після смерті заповідача.
Принцип додержання таємниці нотаріальних дій є домінуючим навіть перед початком професійної діяльності нотаріуса. Так приміщення, в якому можуть учинятися нотаріальні дії, проходить перевірку при реєстрації приватної нотаріальної діяльності, у разі зміни приміщення, а також при проведенні комплексних, цільових або контрольних перевірок його діяльності. Воно відповідно до вимог п. 3 «Положення про вимоги до робочого місця (нотаріальної контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 36/5 від 12 червня 1998 р. (у редакції наказу Міністерства юстиції України № 186/5 від 17 квітня 2007 р.) [7], повинно забезпечувати виконання вимог статті 8 Закону України «Про нотаріат» щодо дотримання таємниці вчинюваних нотаріальних дій, схоронності нотаріальних документів, печатки нотаріуса та спеціальних бланків нотаріальних документів.
Особлива увага на дотримання нотаріусом таємниці вчинюваних нотаріальних дій звертається при перевірці законності виконання приватними нотаріусами своїх обов’язків (п. 17 Правил здійснення перевірки законності виконання приватними нотаріусами своїх обов’язків, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 105/5 від 14 вересня 2004 року) [10].
У зв’язку з відсутністю конкретного опису
в законодавстві України доцільно конкретизувати категорію осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків.
Закон України «Про нотаріат» прямо і опосередковано визначає декілька категорій осіб, котрі можуть працювати з приватним нотаріусом:
1) стажист нотаріуса (ст. 13 Закону), 2) працівники, котрі перебувають у трудових відносинах із приватним нотаріусом (ст. 9 Закону).
У пункті 7 Розділу 1 «Загальні положення» «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 3 березня 1994 року йдеться про стажистів нотаріуса, а також найманих працівників.
Детальніше про категорії осіб, котрі можуть працювати з приватним нотаріусом у ході виконання ним професійної діяльності, йдеться в п. 3 «Положення про вимоги до робочого місця (нотаріальної контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 36/5 від 12 червня 1998 р. (у редакції наказу Міністерства юстиції України № 186/5 від 17 квітня 2007 р.). У вказаному наказі зазначаються особи, яких можна умовно розділити на 3 категорії:
1. діяльність яких пов’язана з учиненням нотаріальних дій;
2. а) діяльність яких пов’язана з наданням додаткових послуг правового чи технічного характеру, пов’язаних з ними;
б) які за договорами (угодами, контрактами) з приватним нотаріусом виконують роботи із забезпечення діяльності приватного нотаріуса (установлення та обслуговування оргтехніки, охоронного обладнання тощо);
3. проходять стажування.
Одним із найгостріших аспектів збереження таємниці вчинюваних нотаріальних дій є вчинення нотаріусом заходів із забезпечення додержання такої таємниці зазначеними категоріями осіб. Відповідно до вимог абз. 4 п. 3 «Положення про вимоги до робочого місця (нотаріальної контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 36/5 від 12 червня 1998 р. (у редакції наказу Міністерства юстиції України № 186/5 від 17 квітня 2007 р.), у приміщенні, у якому можуть учинятися нотаріальні дії, не можуть здійснювати професійну діяльність особи, діяльність яких не пов’язана з учиненням нотаріальних дій чи наданням додаткових послуг правового чи технічного характеру, пов’язаних з ними, крім осіб, які за договорами (угодами, контрактами) з приватним нотаріусом виконують роботи із забезпечення діяльності приватного нотаріуса (установлення та обслуговування оргтехніки, охоронного обладнання тощо) чи проходять стажування.
Умови трудових чи цивільно-правових договорів з особами, які постійно працюють у приватного нотаріуса або виконують тимчасові завдання, пов’язані з учинюваними нотаріальними діями, чи проходять стажування у приватного нотаріуса, повинні передбачати покладання на цих осіб обов’язку дотримання таємниці вчинюваних нотаріальних дій.
Розглядаючи ці категорії осіб можна зазначити, що у разі прийняття особи на роботу за трудовим договором на працівника покладається обов’язок дотримання таємниці вчинюваних нотаріальних дій, як це і передбачено ст. 8 Закону України «Про нотаріат», коли йдеться про виконання особою саме службових обов’язків.
Задіяння ФО-П у забезпеченні роботи приватного нотаріуса також можливе, але додержання ним таємниці вчинюваних нотаріальних дій ст. 8 Закону України «Про нотаріат» не передбачено. Уявляється, що при виконанні цивільно-правового договору службові обов’язки у особи не виникають, а тому і притягнення її до відповідальності при невиконанні зобов’язання про дотримання таємниці вчинюваних нотаріальних дій не підтверджується вимогами закону.
У свою чергу, чинним законодавством України не заборонено включення до цивільно-правового договору між приватним нотаріусом та ФО-П положень про заборону розповсюджування інформації, отриманої при виконанні сторонами зобов’язань, із зазначенням наслідків їх недотримання. Можливе також укладення окремого договору про нерозповсюдження інформації та інших відомостей, отриманих ФО-П при виконанні робіт/послуг.
Нотаріальна практика виявила можливість забезпечення роботи приватного нотаріуса через укладення ним цивільно-правового договору з юридичною особою. У цьому випадку юридична особа зобов’язується надавати приватному нотаріусу додаткові послуги правового чи технічного характеру, пов’язаних з ними, та виконувати роботи із забезпечення діяльності приватного нотаріуса (установлення та обслуговування оргтехніки, охоронного обладнання тощо).
Юридична особа виділяє працівника (одного чи декількох), визначеного в самому договорі або призначається окремим наказом по юридичній особі, який добровільно бере на себе письмові зобов’язання дотримуватися вимог статті 8 Закону України «Про нотаріат». Працівник виконує обов’язки перед юридичною особою, а юридична особа перед нотаріусом. За розголошення відомостей, що є таємницею нотаріальної дії, несе відповідальність працівник, якому стають відомі такі відомості при здійсненні ними службових обов’язків.
Збереження таємниці нотаріальних дій не носить абсолютного характеру. Тому слід говорити про наявність певних меж нотаріальної таємниці.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 18 червня 1994 р., Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 22/5 від 25 серпня 1994 р. [5] і Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 6/5 від 3 лютого 1994 р. [9] відомості про вчинені нотаріальні дії і документи видаються тільки громадянам і юридичним особам, за дорученням яких або відносно яких вчинялися нотаріальні дії.
Враховуючи випадки звертання до нотаріусів суду, прокуратури, органів дізнання і слідства у зв’язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що знаходяться у їх провадженні, нотаріусам надається право видавати довідки про вчинені нотаріальні дії та документи тільки на письмову вимогу.
Тільки на письмову вимогу державної податкової інспекції нотаріуси мають право видавати довідки, документи й копії з них, необхідні для визначення правильності стягнення державного мита та цілей оподаткування.
Водночас документи, котрі підтверджують вчинення нотаріальних дій, не можуть бути вилучені непроцесуальним шляхом. У випадках необхідності вилучення певних документів проводиться виїмка або обшук (статті 177, 178 КПК України) [2].
Необхідно пам’ятати, що нотаріуси мають особливий статус при їх допиті як свідків. Згідно з ч. 1 ст. 69 КПК України нотаріуси не можуть бути допитані як свідки з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості.
Відповідно до ч.7 ст.8 Закону України «Про нотаріат» за порушення таємниці вчинюваних нотаріальних дій нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, а також особи, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством України.
На невідворотність відповідальності за порушення вимог додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій наголошує Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 2 від 31 січня 1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» [12]. Так у п. 8 цієї постанови зазначається, що нотаріальна дія не може бути скасована лише з мотивів недодержання таємниці її вчинення, оскільки за ч. 7 ст. 8 Закону України «Про нотаріат» правовим наслідком цього порушення є притягнення до встановленої законодавством відповідальності винних службових осіб.
Збереження нотаріальної таємниці є професійним обов’язком нотаріуса і у разі її порушення винна особа притягається до дисциплінарної відповідальності, а у разі наявності шкоди — до цивільно-правової. Загальною і, як правило, єдиною підставою цивільно-правової відповідальності є наявність складу цивільного правопорушення.
Шкода, яка заподіяна потерпілому в результаті цивільного правопорушення, може бути різною. Шкода, заподіяна особі, може з’явитися наслідком дій, що порушують особисті немайнові права. Наслідки при порушенні зазначених прав можуть бути різними: в одних випадках порушення особистих прав не стикається
з матеріальною шкодою для потерпілого (розголошення відомостей нотаріусом про особисте, сімейне життя клієнта, що не спричинило для останнього втрат матеріального характеру), в інших — порушення особистих прав пов’язане з матеріальними наслідками (розголошення нотаріусами інформації, яка підриває ділову репутацію клієнта, що згодом позначилося на майновому становищі останнього). Таким чином, особистий збиток ділиться на особистий немайновий і особистий майновий [3, с. 40].
За недодержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України (п. «ж» ч.1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат», п.п. «3» п. 10 Наказу Міністерства юстиції України № 3/5 від 20 січня 1994 р. «Про затвердження Положення про порядок видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю» [8]).
У Законі України «Про нотаріат» йдеться про майнову відповідальність нотаріусів, яка настає за збитки, заподіяні клієнтам, незаконні дії або недбалість. Державні нотаріуси відшкодовують збитку у порядку, передбаченому законодавством України, тобто Цивільним кодексом України. Ці збитки відшкодовуються управліннями юстиції (при цьому мається на увазі регресна відповідальність відповідно до норм трудового законодавства). Приватні нотаріуси відповідно до ст. 27 Закону України «Про нотаріат» відшкодовують збитки в повному обсязі.
Таким чином, можна дійти таких висновків:
1) у законодавстві України відсутнє визначення поняття «таємниця вчинюваних нотаріальних дій», хоча її додержання є одним із принципів діяльності нотаріату в України (зазначимо, що законопроекти «Про нотаріат» містять таке визначення [13]);
2) у Законі України «Про нотаріат» окреслено коло суб’єктів збереження таємниці вчинюваних нотаріальних дій, хоча й досить опосередковано, і він може бути конкретизований;
3) надзвичайно стисло в законі описані підстави притягнення нотаріуса та інших осіб, на яких покладено обов’язок додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій, до відповідальності у разі невиконання цього обов’язку. Потребує деталізації також механізм відшкодування збитку при порушенні вимог ст. 8 Закону України «Про нотаріат»;
4) гарантією збереження таємниці вчинюваних нотаріальних дій є закріплення обов’язку нотаріуса та інших посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, щодо її додержання та відповідальність за порушення режиму дотримання таємниці. Однак окремі аспекти залишаються актуальними та заслуговують уваги законодавця, особливо в частині розвинення та доповнення положень щодо механізму захисту нотаріальної таємниці.

Список використаних джерел:
1 Комаров В. В. Новый Закон «О нотариате» // Бизнес Информ. — 1993. — №42. — С. 15.
2 Кримінально-процесуальний кодекс України, затверджений Законом України від 28.12.1960р. // Відомості Верховної Ради. — 1961. — № 2. — Ст. 15.
3 Матвеев Г. К. Основания гражданско-правовой ответственности. — М. : Юрид. лит., 1970. — 312 с.
4 Нотаріат в Україні: Підручник / За ред. В. В. Комарова. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 320 с.