АНАЛІТИЧНА ДОВІДКА щодо посвідчення угод про відчуження об’єктів нерухомості, котрі належать особам, що потребують опіки і влаштовані у відповідні лікувальні заклади або заклади органів соціального забезпечення

Олексій ЗАЙЦЕВ,
кандидат юридичних наук, директор Центру аналітичних досліджень
з питань права та безпеки «ЮКОН», м. Харків,

ЩОДО ПОСВІДЧЕННЯ УГОД ПРО ВІДЧУЖЕННЯ ОБ’ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ, КОТРІ НАЛЕЖАТЬ ОСОБАМ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ ОПІКИ
І ВЛАШТОВАНІ У ВІДПОВІДНІ ЛІКУВАЛЬНІ ЗАКЛАДИ АБО ЗАКЛАДИ ОРГАНІВ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

АЛЕКСЕЙ ЗАЙЦЕВ

ОБ УДОСТОВЕРЕНИИ СДЕЛОК ПРО ОТЧУЖДЕНИЕ ОБЪЕКТОВ, КОТОРЫЕ ПРИНАДЛЕЖАТ ЛИЦАМ, ТРЕБУЮЩИМ ОПЕКИ И ПОМЕЩЕНЫ В СООТВЕСТВУЮЩИЕ ЛЕЧЕБНЫЕ УЧРЕЖДЕНИЯ ИЛИ УЧРЕЖДЕНИЯ ОРГАНОВ СОЦИАЛЬНОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ

Розглянуто обставини порушення кримінальної справи у разі коли нотаріусом посвідчено договір купівлі-продажу частини будинку, котра належала особі, не визнаній недієздатній, але влаштованій до будинку-інтернату, і договір з її боку підписав як опікун директор цього будинку-інтернату. Звернуто увагу на правомірність дій нотаріуса та вивчено відповідні норми законодавства України.
Ключові слова: дієздатність, опіка, лікувальні заклади або заклади органів соціального забезпечення.

Рассмотрены обстоятельства возбуждения уголовного дела в случае когда нотариусом удостоверен договор купли-продажи части дома, принадлежавшей лицу не признанному недееспособным, но помещенному в дом-интернат, и договор с его стороны подписал как опекун директор этого дома-интерната. Обращено внимание на правомерность действий нотариуса и изучены соответствующие нормы законодательства Украины.

Ключевые слова: дееспособность, опека, лечебные учреждения или учреждения органов социального обеспечения.

Підставою до цієї статті є випадок з практики одного з нотаріусів, котрий стався з ним на початку приватної діяльності.
У загальних рисах обставини полягають
у тому, що у січні 2000 року до нотаріуса звернувся директор будинку-інтернату з метою нотаріального оформлення продажу частини будинку, яка належала одній із осіб-пацієнтів цієї установи. Для оформлення договору директор надав рішення виконавчого комітету районної ради, котра поклала на нього виконання обов’язків опікуна, у тому числі продати частину будинку та розпорядитися коштами від здійсненого продажу в інтересах власника. Додатково були надані документи, котрі підтверджували прийняття зазначеним пацієнтом спадщини
у жовтні 1999 року.
Нотаріус, перевіривши дійсність документів, відсутність заборони відчуження, склав, урахувавши наявність опікуна за рішенням виконавчого комітету районної ради, та посвідчив договір купівлі-продажу частини будинку, вказавши у ньому, що директор будинку-інтернату діє як представник недієздатної особи, котра перебуває в зазначеному будинку-інтернаті.
Уже 2005 року до нотаріуса звернулися оперуповноважені районного відділу УМВС N-ської області. Вони надали постанову про проведення виїмки у нотаріуса в межах кримінальної справи, порушеної за фактом «незаконного продажу будинку», частина якого належала зазначеній вище особі, влаштованій до будинку-інтернату. В ході виїмки були вилучені документи, на підставі яких укладено договір. Після чого нотаріусу вручено повістку про його виклик на допит як свідка до слідчого прокуратури, котрий проводив досудове слідство у справі.
Підставою до порушення кримінальної справи стало те, що відчудження частини будинку, котра належала пацієнту будинку-інтернату здійснювалося без його усвідомленої згоди. Додатково наводився факт, що зазначена особа в судовому порядку не була визнана недієздатною.
Ураховуючи факт порушення кримінальної справи у нотаріуса склалася уява про порушення ним законодавства України та прав особи, влаштованої до будинку-інтернату. Однак професійний хист правника надав йому можливість обґрунтувати правомірність здійсненої ним нотаріальної дії.
Проведений аналіз нормативно-правової бази України та повторне вивчення документів, котрі стали підставою для оформлення договору купівлі-продажу, стали результатом кваліфікованої підготовки нотаріуса до його допиту слідчим прокуратури. Аргументи нотаріуса полягали в тому, що особі, влаштованій до будинку-інтернату, визначено опікуна після її влаштування до зазначеного державного закладу на підставі ст. 139 Кодексу законів про шлюб України [1] (далі — КЗпШ України), відповідно до якої виконання обов’язків опікунів над особами, що потребують опіки й улаштовані до відповідних лікувальних закладів або закладів органів соціального забезпечення, покладається на ці заклади.
Таким чином, незважаючи на те, що особа не визнана недієздатною, їй призначається опікун, і право на розпорядження доходами від належного цій особі майна переходять до опікуна.
У випадку, що аналізується, виконання обов’язків опікуна покладено у жовтні 1999 року рішенням виконавчого комітету міської ради на директора будинку-інтернату, до якого влаштовано власника вказаної частини будинку, що
є предметом договору купівлі-продажу.
Кошти, котрі були отримані в результаті укладення договору, витрачено виключно на потреби власника, що підтверджувало виконання вимог ст. 147 КЗпШ України, а саме право опікуна одержувати та розпоряджатися доходами особи, котра знаходиться під його опікою, витрачаючи їх на утримання цієї особи.
У цьому випадку за кошти, отримані в результаті купівлі-продажу частини будинку, котра належала особі, влаштованої до будинку-інтернату, придбана побутова техніка із подальшим її розміщенням у палаті цієї особи для задоволення її потреб.
Врахувавши наведені нотаріусом доводи слідчий погодився з правомірністю його дій, та подальші слідчі дії із залученням нотаруса у цій справі не проводилися.
Слід додати, що положення ст. 139 КЗпШ України знайшли своє відображення у Цивільному кодексі України [2]. У ст. 66 цього кодексу передбачено, що особам, які потребують опіки (піклування) і виховання яких та догляд за якими здійснюються спеціальними навчально-виховними закладами, установами охорони здоров’я або соціального захисту населення, опікуни і піклувальники можуть не призначатися. Виконання обов’язків опікунів і піклувальників покладається на адміністрацію установи, в якій перебуває підопічна особа. Для охорони майнових інтересів цих осіб може бути призначений опікун над майном.
Відповідні положення ст. 147 КЗпШ України збережені у ст. 72 Цивільного кодексу України «Управління майном особи, над якою встановлено опіку».
Таким чином, вищезазначені положення статей Цивільного кодексу України, а саме його Глави 6 «Опіка та піклування», необхідно враховувати нотаріусу при посвідченні угод про відчуження об’єктів нерухомого майна, котре належить особам, що потребують опіки й улаштовані у відповідні лікувальні заклади або заклади органів соціального забезпечення.
т
Список використаних джерел
1 Кодекс законів про шлюб України вiд 20 червня 1969р. № 2006-VII // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1969. — № 26. — С. 204.
2 Цивільний кодекс України вiд 16 січня 2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40. — Ст. 356.