Відповідь:

Аналізуючи книгу шосту чинного Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), можна дійти висновку, що законодавець безумовно віддає пріоритет спадкуванню за заповітом. Таке твердження базується на аналізі ст. 1223 ЦКУ, згідно з ч. 1 якої право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. Лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини виникає право на спадкування за законом (ч. 2 ст. 1223 ЦКУ).
У зв’язку з тим, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 ЦКУ), а до спадкування закликаються лише особи, що є живими на час відкриття спадщини (ст. 1222 ЦКУ), закликання до спадкування спадко¬ємця за заповітом, який помер до відкриття спадщини, є неможливим.
Серед підстав виникнення права на спадкування за законом, перелічених у ЦКУ, на жаль, відсутня така підстава, як смерть особи, зазначеної в заповіті спадкоємцем, за життя заповідача. Тому це питання породжує багато спорів у нотаріальній практиці.
Цивільний кодекс УРСР 1963 року також не містив посилання на аналогічну підставу при закликанні до спадкування спадкоємців за законом. У ст. 554 цього Кодексу щодо прирощення спадкових часток йшлося лише про випадки неприйняття спадщини спадкоємцем за законом чи за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування. Але ж практично було зрозуміло, що такі ж наслідки були б і в разі смерті зазначеного в заповіті спадкоємця до відкриття спадщини.
Щодо ситуації, яка виникла сьогодні, можна зазначити таке. Слід розглянути підстави закликання до спадкування спадкоємців за законом, зазначені в ч. 2 ст. 1223 ЦКУ.
Відсутність заповіту. У прикладі, який розглядається, заповіт існує і його дійсність не оспорюється.
Неприйняття спадщини або відмова від її прийняття спадкоємцями за заповітом. Про таку підставу не можна вести мову, бо особа, яка померла до відкриття спадщини, не могла її прийняти або не прийняти, оскільки не була жива на час відкриття спадщини.
Неохоплення заповітом усієї спадщини. У нашому випадку майно охоплене заповітом, оскільки в тексті заповіту мова йде про все майно.
Таким чином, право на спадкування за законом у разі наявності заповіту на все майно не виникає, а частка померлого спадкоємця буде успадкована іншими спадкоємцями за заповітом. Цей висновок також базується і на аналізі ч. 1 ст. 1275 ЦКУ, згідно з якою якщо від прийняття спадщини відмовився один зі спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Незважаючи на те, що «відпавший» спадкоємець не вважається таким, що не прийняв спадщину або відмовився від неї, у цьому випадку цілком доречно застосувати аналогію закону.
Отже, у Вашому випадку можна видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.