Добрий день. Останнім часом почастішали звернення громадян з питаннями законності посвідчення нотаріусами договорів забезпечення виконання зобовязань за кредитними договорами в іноземній валюті, яка видавалась громадянам. Серед іншого громадяни наполягають на відповіді з посиланням на норми законодавяих актів щодо правомірності таких дій нотаріусів. В обгрунтування своєї точки зору щодо неправомірності дій нотаріусів громадяни приводять положення Конституції України, Цивільного Кодексу щодо того, що в Україні єдиною валютою розрахунків є гривня, зобовязання повинні виконуватись тільки в гривні, а в валюті тільки в визначених законодавством випадках, серед яких розрахунки за договорами купівлі-продажу нерухомості, авто не передбачені. На що посилатися в таких випадках нотаріусу за для того щоб не нагнітати і так складну ситуацію навколо кредитів в іноземній валюті?
Відповідь:
Справа в тому, що договір, що встановлює основне зобов’язання та договір, що його забезпечує, це різні договори зі своїми сторонами, предметами, правовими наслідками та т. ін. Тому, нотаріально посвідчуючи договір забезпечення, тобто іпотечний договір або договір застави, нотаріус не зобов’язаний ознайомлюватися та давати правову оцінку основногму договору. Законодавець навіть пішов спрощеним шляхом, вказавни в Законі України «Про іпотеку», що в іпотечному договорі зазаначється посилання на правочин, у якому встановлене основне зобов’язання (ст. 18). Таким чином, нотаріально посвідчюючи забезпечувальний договір, нотаріус роз’яснює сторонам, що у разі визнання недійсним забезпеченого заставою (іпотекою) зобов’язання, буде визнаний недійсним і забезпечувальний договорі.
До того ж законом не встановлений обов’язок нотаріуса перевіряти дійсність забезпеченого заставою (іпотекою) зобов’язання.
Таким чином, нотаріус немає жодної підстави давати правову оцінку та/або корегувати положення кредитного договору, а відповідно, і відмовити у нотаріальному посвідченню договору застави (іпотеки).
