Консультативно-методична рада з питань нотаріату при Головному територіальному управлінні юстиції у Харківській області рекомендує до ознайомлення матеріал Володимира Марченка «Деякі питання обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса»
Підготовлено до друку в науково-практичному журналі «Мала енциклопедія нотаріуса». – 2015 – № 5.
Володимир МАРЧЕНКО,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу,
шеф-редактор науково-практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса», член Академії нотаріату України
ДЕЯКІ ПИТАННЯ ОБОВ’ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
ПРИВАТНОГО НОТАРІУСА
Як відомо, згідно з п. 45 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса є одним із видів обов’язкового страхування. Вимогу застрахувати цивільно-правову відповідальність приватного нотаріуса передбачає ст. 28 Закону України «Про нотаріат», в якій, зокрема зазначено, що для забезпечення відшкодування заподіяної внаслідок вчиненої нотаріальної дії здійснення функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шкоди приватний нотаріус зобов’язаний до початку зайняття приватною нотаріальною діяльністю укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності.
До цього часу кожен нотаріус укладав свій договір страхування цивільно-правової відповідальності, виходячи із загальних вимог законодавства, передбачених, зокрема, статтями 27, 28 Закону «Про нотаріат». Більшість умов цих договорів визначалися його сторонами, тобто страховиком і страхувальником, на власний розсуд, а тому були дуже різними у різних страховиків та страхувальників. Нарешті уряд України вирішив покласти цьому край та ухвалив Типовий договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності нотаріусів, що є додатком до Порядку і правил проведення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 624, далі — постанова № 624 (Офіційний вісник України. – 2015. – № 70. – Ст. 2304. – С. 15).
Зазначена постанова прийнята урядом на підставі повноважень, передбачених ч. 2 ст. 7 Закону України «Про страхування», яка надає право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок та правила проведення обов’язкового страхування, форми типового договору, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів тощо.
Постанова № 624 визначає страхувальника, страховиків, предмет договору страхування, страхові ризики та випадки, виключення із страхових випадків, мінімальний розмір страхової суми та максимальний розмір страхового тарифу, порядок зміни і припинення дії договору, умови здійснення страхового відшкодування, причини відмови у страховому відшкодуванні, права та обов’язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, інші умови.
Крім того, на думку уряду, типовий договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса дозволить уніфікувати положення договорів страхування, що укладаються між приватними нотаріусами та страховиками.
Розглянемо детальніше окремі аспекти обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності нотаріусів за постановою № 624.
Відповідно до Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» страхування належить до видів господарської діяльності, на здійснення якої потрібна ліцензія. Ліцензія видається ліцензіатам, які відповідають вимогам Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.09.2003 за № 805/8126, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі — Нацкомфінпослуг) на невизначений строк. Разом з тим ліцензія може бути анульована відповідно до законодавства, а тому перш ніж укладати зі страховиком договір доцільно перевірити дію ліцензії хоча б одним із нижченаведених способів: або на офіційному веб-сайті Нацкомфінпослуг (kis.nfp.gov.ua), або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (п. 8 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»).
Таким чином, укладати договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності нотаріусів можуть лише ті страховики, які отримали відповідну ліцензію у Нацкомфінпослуг.
Укладання договору
Що стосується змісту договору, то він, беззаперечно, повинен відповідати типовому договору, що є додатком до постанови № 624. Але, разом із тим, сторони мають право конкретизувати його умови (ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України).
Окрім ліцензії, під час укладання договору приватним нотаріусам слід звернути увагу і на інші обставини, про що піде мова в цій статті.
Як і раніше, предметом договору є майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з обов’язком страхувальника відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок вчинення нотаріальних дій та/або здійснення функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно або недбалості страхувальника.
При цьому не визнаються страховими випадками події у разі:
– подання особою, що звернулася до нотаріуса, неправдивої інформації щодо будь-якого питання, пов’язаного із вчиненням нотаріальної дії, недійсних та/або підроблених документів;
– якщо особа, що звернулася до нотаріуса, не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа.
Наприклад, згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.10.2013 по справі № 761/18631/13 відмовлено у задоволенні позову до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу про визнання дій незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству України і зобов’язання відшкодувати шкоду.
Фабула справи: Позивач просив стягнути з Відповідача (Нотаріуса) 885 500,00 грн. матеріальної шкоди у зв’язку із посвідченням останнім договору купівлі-продажу квартири, на підставі підроблених документів, що посвідчують особу продавця та документів, що засвідчують право власності на квартиру.
Суд, приймаючи рішення, дійшов до переконання, що обставини, на які посилається Позивач, як на підставу для задоволення позову, зокрема щодо порушення Відповідачем норм чинного законодавства при посвідченні договору купівлі-продажу квартири, в результаті чого Позивачу була завдана матеріальна шкода та наявності причинного зв’язку між шкодою, заподіяною Позивачу, і протиправними діяннями Відповідача, а також щодо вини останнього в її заподіянні, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Істотними умовами договору, окрім предмета договору, є також страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Страхова сума встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншою ніж тисяча мінімальних розмірів заробітної плати.
Важливо, що постановою № 624 встановлено максимальний розмір страхового тарифу з розрахунку на один рік страхування, який становить:
0,3 відсотка страхової суми, якщо договором обов’язкового страхування не передбачається встановлення франшизи;
0,1 відсотка страхової суми, якщо договором обов’язкового страхування передбачається встановлення франшизи.
Слід зазначити, що розмір франшизи (частини збитків, що не відшкодовується страховиком) визначається за згодою сторін у договорі обов’язкового страхування, але не може перевищувати 5 відсотків розміру страхової суми.
Одним із найважливіших питань для страхувальників, що виникають під час укладання договору, є питання розміру страхового платежу. Розглянемо обставини, що мають істотне значення для визначення розміру страхового тарифу.
Під час встановлення розміру страхового платежу враховується: строк сплати страхового платежу (разово, частково протягом перших трьох місяців з моменту укладання договору, частинами протягом року: раз на квартал, раз на півроку); стаж роботи нотаріусом; франшиза (якщо вона передбачається договором: умовна або безумовна) та її розмір тощо.
Підхід до визначення страхового тарифу такий, що його розмір збільшується у випадку відстрочення оплати та зменшується у випадку встановлення франшизи: чим вона більше, тим менше розмір страхового платежу. При цьому розмір платежу більше при умовній (звільняє страховика від обов’язку відшкодовувати збитки, які не перевищують встановленого франшизою розміру та зобов’язує його сплачувати збитки, якщо їх розмір перевищує франшизу) франшизі та менший при безумовній (звільняє страховика від обов’язку відшкодовувати збитки у розмірі, визначеному такою франшизою, незалежно від розміру збитків. При безумовній франшизі страхове відшкодування завжди дорівнює різниці між реальними збитками і безумовною франшизою).
Договором можуть бути передбачені й інші обставини, що мають істотне значення для визначення розміру страхового платежу.
Строк дії договору визначається сторонами, але не може бути меншим ніж один рік.
Виконання договору
У Типовому договорі багато уваги приділяється порядку та умовам здійснення страхового відшкодування.
Варто зауважити, що договором передбачено два альтернативні порядки страхового відшкодування: судовий та досудовий. Судовий зазначено першим через те, що він частіше зустрічається на практиці.
Таким чином, розмір шкоди, заподіяної третій особі, визначається або рішенням суду, що набрало законної сили, або письмовою вимогою (претензією) третьої особи, визнаною страхувальником та погодженою страховиком. При цьому такий розмір не може перевищувати страхову суму, зазначену в договорі.
Третя особа, що бажає вирішити спір у позасудовому порядку, спочатку звертається до страхувальника (приватного нотаріуса) із письмовою вимогою (претензією) про виплату страхового відшкодування. Страхувальник, якщо він погоджується із вимогою (претензією) третьої особи, має протягом 10 днів передати її страховику для погодження. Страховик повідомляє про своє рішення страхувальника, а той у свою чергу — третю особу.
Потім для отримання страхового відшкодування третя особа направляє страховику відповідну письмову заяву за формою, що ним встановлена, до якої додаються такі документи:
– копія судового рішення, що набрало законної сили або визнано страхувальником, та погодженої страховиком письмової вимоги (претензії) третьої особи, згідно з якими виникає обов’язок страхувальника відшкодувати заподіяну третій особі майнову шкоду;
– копія документа, що посвідчує третю особу, — для фізичних осіб або копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців — для юридичних осіб.
Страховик розглядає заяву третьої особи і протягом двох днів складає страховий акт та інші документи, необхідні для виплати страхового відшкодування.
Страховик повинен прийняти одне з таких рішень:
− про виплату страхового відшкодування протягом 15 робочих днів після надходження документів від третьої особи;
− про відмову у виплаті.
Страховик, який погодився виплатити страхове відшкодування, повинен це зробити протягом 15 робочих днів після складення страхового акта.
Страховик відмовляє у виплаті страхового відшкодування у разі:
− навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку. (Це правило не поширюється на дії, пов’язані з виконанням страхувальником громадянського чи службового обов’язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров’я, честі, гідності та ділової репутації.);
− вчинення страхувальником умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку;
− подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору обов’язкового страхування або про факт настання страхового випадку;
− інші випадки, передбачені законом.
Також слід пам’ятати, що за договором не відшкодовуються:
− шкода, визначена письмовою вимогою (претензією) третьої особи, що визнана страхувальником, але не погоджена страховиком;
− шкода, заподіяна внаслідок подій, що відбулися до початку або протягом дії договору з причин, що виникли до набрання ним чинності;
− шкода, заподіяна внаслідок військових дій, маневрів або здійснення інших військових заходів, громадянської війни, терористичного акту;
− моральна шкода, інші непрямі збитки.
У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик повідомляє про це третій особі у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови протягом п’яти робочих днів після прийняття такого рішення.
Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати неустойки (штрафу, пені) в розмірі, передбаченому в договорі, за кожний день прострочення.
Увага! Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28.04.2011 по справі №2029\2-267\11 задоволено позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до приватного нотаріуса. У рішенні суд послався на те, що відповідач не виконав вимоги Договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності перед страховиком, а саме: обов’язку щодо невідкладного прийняття заходів до зменшення збитків та протягом 24 годин письмово інформувати про страховий випадок. Тому суд фактично звільнив страховика від обов’язку виплачувати страхове відшкодування.
Щоб не дати страховику жодних підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, слід звернути особливу увагу на декілька моментів.
По-перше, своєчасно вносити страхові платежі в порядку та на умовах, визначених договором, виконувати інші умови договору.
По-друге, негайно, але не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з моменту отримання копії судового рішення, що набрало законної сили, або коли була заявлена письмова вимога (претензія) третьої особи до страхувальника про заподіяння їй шкоди, повідомити про це страховика шляхом подання письмового повідомлення за встановленою страховиком формою та надати копії зазначених документів. У разі коли виконання зазначеного обов’язку було неможливим, страхувальник повинен підтвердити це документально.
По-третє, узгоджувати зі страховиком рішення про визнання заявленої третьою особою письмової вимоги (претензії) в разі досудового порядку врегулювання спірних питань.
Якщо цього не робити, то відшкодовувати шкоду, заподіяну третій особі, доведеться зі своєї кишені.
Припинення дії договору
Зрозуміло, що не кожен договір існує протягом строку, на який його укладено. Існує багато причин, чому дію договору може бути припинено.
Так, Типовий договір передбачає, що дія договору припиняється за згодою сторін, а також у разі:
− закінчення строку його дії;
− виконання у повному обсязі страховиком зобов’язань перед страхувальником;
− несплати страхувальником страхових платежів у встановлені цим договором строки;
− ліквідації страховика в установленому законодавством порядку;
− набрання законної сили судовим рішенням про визнання цього договору недійсним. Наприклад, у разі коли після укладення договору встановлено, що страхувальник зазначив у письмовій заяві свідомо неправдиву інформацію про обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику, порушити питання про визнання цього договору недійсним;
− в інших випадках, передбачених законодавством.
Дію цього договору може бути достроково припинено на вимогу страхувальника або страховика. Про намір достроково припинити дію цього договору сторона зобов’язана письмово повідомити іншій стороні не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії цього договору.
Правові наслідки дострокового припинення договору полягають у такому.
Якщо договір було достроково припинено на вимогу страхувальника, страховик повертає йому частину страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії цього договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи та фактичних сум страхового відшкодування, які були виплачені за цим договором. При цьому, якщо вимога страхувальника щодо дострокового припинення дії цього договору пов’язана з порушенням страховиком умов договору, страховик повертає страхувальнику сплачений ним страховий платіж у повному обсязі.
Якщо договір було достроково припинено на вимогу страховика, страхувальнику повертаються сплачені ним у повному обсязі страхові платежі. При цьому, якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору, страховик повертає страхувальнику страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії цього договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи та фактичних сум страхового відшкодування, які були виплачені за договором.
Розмір нормативних витрат страховика на ведення справи встановлюється за згодою сторін у договорі, залежно від розміру страхового тарифу.
Також договір може бути визнано недійсним у випадках, передбачених законом.
Наприклад, якщо договір було укладено зі страхувальником, який не має ліцензії на цей вид страхування, то такий договір може бути визнано недійсним на тій підставі, що особа (в даному разі — страхувальник) не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Після прийняття постанови № 624 та підвищення з 01.09.2015 розміру мінімальної заробітної плати багатьох приватних нотаріусів цікавить два питання: чи потрібно переоформити договір страхування цивільно-правової відповідальності, укладений раніше, на новий договір з урахуванням типового договору, або чи потрібно вносити зміни до діючого договору у зв’язку із підвищенням розміру мінімальної заробітної плати?
Що стосується першого питання. Відповідь на це питання нам дає теорія держави та права. Справа у тому, що дія нормативно-правового акта в часі має свої обмеження. Тобто нормативно-правовий акт (постанова) за загальним правилом поширює свою дію на правовідносини, що виникли після того, коли акт набув чинності. Що стосується саме постанов уряду України, то вони набувають чинності через 10 днів після опублікування в офіційних виданнях, визначених такими Указом Президента України, якщо інше не передбачено самою постановою. Таким чином, постанова № 624 не може бути підставою для переоформлення договорів, укладених раніше, тим більше, що в тексті самої постанови не зазначено про це.
Також потрібно звернути увагу на технічний момент реалізації постанови № 624 — безпосереднього отримання ліцензії страховиком.
Згідно з вимогами Закону України «Про страхування» страховик після набуття чинності постановою № 624 повинен подати заяву на отримання ліцензії на конкретний вид обов’язкового страхування, а уповноважений орган зобов’язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує 30 календарних днів з часу одержання всіх передбачених ст. 38 цього Закону документів.
Що стосується другого питання. Так, згідно з ч. 4 ст. 28 Закону України «Про нотаріат» мінімальний розмір страхової суми становить тисячу мінімальних розмірів заробітної плати.
Оскільки з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата складала 1218 грн., мінімальна сума страхового відшкодування за договором, укладеним в цей період, становила 1 218 000 грн.
Враховуючи, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 17.09.2015 № 704-VIII (на час підготовки матеріалу (28.09.2015) Закон не набрав чинності), з 1 вересня 2015 року встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1378 грн., мінімальна сума страхового відшкодування має складати 1 378 000 грн.
Таким чином, якщо у договорі зазначена сума страхового відшкодування менша за 1 378 000 грн., то страхувальник повинен звернутися до страховика із пропозицією укласти додатковий договір про внесення змін до договору страхування, а саме збільшити розмір страхової суми.
